У березні 1891-го Борис Грінченко, Володимир Самійленко, Іван Липа, Микола Вороний, Микола Міхновський та їхні однодумці заснували на могилі Тараса Шевченка "Братство Тарасівців" і дали клятву присвятити життя Україні. І хоча 1893-го "Братство" розгромила поліція, 20-річний студент юридичного відділу Київського університету Міхновський із Прилуччини встиг надрукувати у львівській газеті "Правда" "Декларацію віри молодих українців", у якій піддав різкій критиці інтелектуальну залежність українофілів-громадівців від Москви. А 3 березня 1900-го прочитав на Шевченківському святі в Полтаві й невдовзі анонімно надрукував у Львові реферат "Самостійна Україна" - перший маніфест державності України на Наддніпрянщині, який закінчувався гаслом: "Одна, єдина, нероздільна, вільна й самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ".
Адвокат Міхновський наводив історико-правові аргументи - виходив із того, що Москва порушила переяславську угоду. 1900 року його реферат обрала своєю політичною програмою перша на Наддніпрянщині політична партія - Революційна Українська.
Та оскільки з 1902-го ідеали її лідерів почали мало чим відрізнятися від поглядів російських соціал-демократів (1905-го навіть перейменувалися в УСДРП й аж до наступу Муравйова в січні 1918-го на Київ боролися проти виходу України з "федерації народів Росії"), Міхновський заснував відверто націоналістичну Українську народну партію (УНП). Широкого кола послідовників він, проте, не згуртував, бо, за словами Скоропадського, мав "різку і невживчиву вдачу".
Проте через 10 років єдиною в Центральній Раді партією, яка відстоювала повну незалежність України, стала створена з колишніх членів УНП Партія українських соціалістів-самостійників, а підпоручик Міхновський ініціював рух за створення української армії. Зокрема, заснував і очолив Український військовий клуб імені Полуботка, організував скликання українських військових з'їздів і Генерального військового комітету.
На їх заклик в українізовані підрозділи російської армії невдовзі об'єдналися понад мільйон її вояків-українців. Однак лідери Центральної Ради зичили тоді Україні лише долю автономної частини Росії і боялися, що власна армія посварить їх із Петроградом. Тож після того, як вони відіслали полуботківців і Міхновського на фронт, від більшовицьких банд Муравйова Київ обороняли під Крутами лише З00 юнаків...
Повернувшись після розвалу фронту до Києва, Міхновський очолив Українську демократично-хліборобську партію, яка здійснила в Києві державний переворот. Наталія Полонська-Василенко стверджує в своїй "Історії України", що розчаровані Центральною Радою праві кола українців пропонували очолити Українську державу саме йому. Однак німці тоді підтримали Скоропадського, а Міхновський виїхав на Кубань, де організовував рух кооператорів і шкільництво, однак, за однією з версій, ДПУ знайшло його й там і 3 травня 1924 р. розстріляло. Втім, не бракує й тих, хто твердить, що він покінчив із життям самогубством.
