“ихе, невелике м≥стечко ƒубровиц¤ на ѕол≥сс≥. “еплий ос≥нн≥й день 1941 року. ¬ парку граЇ духовий оркестр. ÷е проводжають на роботу в Ќ≥меччину невелику групу юнак≥в ≥ д≥вчат, њдуть добровольц≥ Ч т≥, що спод≥ваютьс¤ не т≥льки знайти кращу долю, але ще, може, ≥ р≥дним допомогти. Ќе знають ще н≥ в≥д'њжджаюч≥, н≥ т≥, що проводжають: пройде небагато часу Ч ≥ зам≥сть духових оркестр≥в будуть лупати автоматн≥ черги, будуть шибениц≥, розстр≥ли, пожеж≥. ўе не д≥йшли до тихого м≥стечка чутки про концтабори та крематор≥њ, не знають, що таке гестапо.
—еред тих, що прийшли подивитись на видовисько, був ≥ ¤. ≤ заздрив тим, що њдуть. ѕеред в≥йною в школах –ад¤нського —оюзу н≥мецька була дом≥нуючою ≥ноземною мовою. я вже багато дечого розум≥в, м≥г с¤к-так про дещо порозум≥тись.
...ѕочаток травн¤ 1943 року. ¬ м≥ст≥ оголосили наказ коменданта: вс≥ хлопц≥ та д≥вчата 1922Ч26 рок≥в народженн¤ повинн≥ 6-го травн¤ з'¤витись не п≥зн≥ше 12 години дн¤ в пол≥цейське управл≥нн¤ з њжею та б≥лизною Ч дл¤ в≥дправки в Ќ≥меччину на роботи.
¬дома, звичайно, сльози, горе. ≤ пускати не хочуть, ≥ страх перед карою л¤каЇ. ј про кару, ¤ка може бути, вс≥ вже добре знали. «ранку в день в≥дправки мати заходилась ладнати все, що треба в дорогу. «шила полотн¤ну торбу, приготувала пара б≥лизни, сорочку. „ас в≥д часу баба виходила на розв≥дку: що робитьс¤, що кажуть люди. ƒесь перед об≥дом стало в≥домо: прийшло дуже мало ≥ комендант за¤вив, що викликав ≥з —арн п≥дкр≥пленн¤ ≥ будуть палити хати тих, хто не прийде. ÷е дало результат.
ѕопрощавшись ≥з р≥дними, ¤ вз¤в торбу па плеч≥ ≥ п≥шов. “од≥ востаннЇ бачив батька ≥ бабу. Ѕатько загинув у Ѕерл≥н≥, а баба померла в≥д тифу, коли в м≥ст≥ сто¤в фронт. оли ¤ прийшов у пол≥цейське управл≥нн¤, там вже було десь б≥л¤ сотн≥ таких, ¤к ¤, з торбами та вал≥зками. ѕ≥д веч≥р нас повели на зал≥зничну станц≥ю. ¬ели колоною по вулиц¤х, п≥д охороною н≥мецьких солдат≥в та пол≥цањв. Ќа станц≥њ нас завантажили в крит≥ вантажн≥ вагони, ≥ поњзд рушив. ћи скупчились б≥л¤ нещ≥льно закритих дверей, б≥л¤ в≥конець угор≥ вагона ≥ дивились Ч прощались ≥з своњм р≥дним м≥стом.
ѕривезли в —арни, розм≥стили в ¤комусь будинку недалеко в≥д станц≥њ. «а два дн≥, що були там, з дес¤ток все-таки втекло або њх викупили в охорони батьки.
ѕривезли в –≥вне ≥ розм≥стили в казармах. “римали з тиждень. „астину водили на роботу на Ўпан≥вський цукрозавод, частину Ч на розбиранн¤ зруйнованих будинк≥в.
” казармах сто¤ли триповерхов≥ нари, на ¤ких ми ≥ сид≥ли, ≥ спали, њли хто що мав ще з дому. –аз на день давали об≥д Ч щось на зразок юшки. “уга за р≥дними, за домом не лишала нас н≥ на хвилину. ¬ ц≥й ситуац≥њ велике значенн¤ мало те, що поруч були знайом≥ обличч¤, нав≥ть однокласники. Ѕ≥да нас ще б≥льше з'Їднала, зробила н≥би одн≥Їю с≥м'Їю. “а ось настав день в≥дправки. ” вагони с≥дали групами, що вже зжилис¤ за ц≥ дн≥. √оворили, що коли повезуть на Ѕрест, через л≥си, то партизани нас обов'¤зково зв≥льн¤ть. «вичайно, то були нањвн≥ балачки, але, ¤к кажуть, над≥¤ вмираЇ останньою. Ќас повезли через Ћьв≥в.
«апам'¤тавс¤ один еп≥зод. Ќа вокзал≥ у Ћьвов≥ нам дозволили вийти з вагон≥в. ѕоњзд був оточений солдатами та пол≥ца¤ми. ƒозвол¤лось п≥дходити до водозаб≥рноњ колонки та набирати воду. оли вже зак≥нчувавс¤ час сто¤нки, машин≥ст став робити Ђпродувкуї, пускати пару. ѕара суц≥льною ст≥ною на хвилину закривала все попереду паровоза. ¬ той час б≥л¤ першого вагона сто¤ли т≥, що повиходили. ≤ ось одна д≥вчина, коли машин≥ст пустив черговий струм≥нь пари, наче п≥рнула в ту ст≥ну. оли пара розв≥¤лась, д≥вчини вже не було. Ќа щаст¤, н≥хто з охорони цього не пом≥тив. азали, хто був поруч, що машин≥ст кивав њм, показуючи, що пустить пару.
Ќаступного ранку ми вже були в ѕеремишл≥. “ам ¤ вперше побачив справжн≥й великий таб≥р з подв≥йною огорожею з колючого дроту та сторожовими вишками. ѕерш н≥ж розм≥стити в бараках, нас повели в блок-санпропускник, де ми помились ≥ пройшли спец≥альну обробку дезинф≥куючими засобами. ќд¤г також був пропущений через дезкамери.
” ѕеремишл≥ були недовго. ¬ пам'¤т≥ залишилась процедура медогл¤ду. Ќас, зовс≥м голих, в≥дразу п≥сл¤ митт¤ заводили в прим≥щенн¤. ћи шеренгою проходили мимо столу, за ¤ким сид≥ли медком≥с≥¤, нас огл¤дали, м≥р¤ли, зважували, перев≥р¤ли, чи немаЇ захворювань шк≥ри. ” кого ви¤вл¤ли щось п≥дозр≥ле, в≥дразу в≥докремлювали. –ежим у табор≥ вже був б≥льш жорсткий, н≥ж у –≥вному. —кр≥зь було чути окрики охоронц≥в, у х≥д часто пускались нагайки, кулаки...
Ќа трет≥й день нас вишикували ≥ новели на зал≥зничну станц≥ю. ƒо цього часу ми, вс≥ своњ, так ≥ держались купи. —≥ли також в один вагон.
≤ почалас¤ дорога дал≥ на зах≥д. —пали па п≥длоз≥, хто що мав, те стелив. ” вагонах було не менше ¤к по сорок чолов≥к, тому ≥ вдень, ≥ вноч≥ було душно. ¬ранц≥ ми були б≥л¤ ракова. ƒозволили розчинити трохи двер≥ вагона, прибивши перед тим поперечки, щоб не випадали на ходу, ≥ не змогли вискочити. ¬ вагон≥ в≥д того стало трохи краще дихати, зменшилась духота.
Ќарешт≥, зупинка ƒортмунд≥, що на заход≥ Ќ≥меччини. Ќас повели у величезний таб≥р, де були тис¤ч≥ таких, ¤к ми. ѕеред нами виступив оф≥цер в есес≥вськ≥й форм≥, з перекладачем. ¬≥н говорив про те, що ми повинн≥ добре працювати, застер≥гав, що вт≥кач≥в, саботажник≥в чекаЇ концтаб≥р або смертна кара.
оли ц¤ перша лекц≥¤ на н≥мецьк≥й земл≥ зак≥нчилась, нас розпод≥лили по бараках, пот≥м повели фотографувати на документи Ч з номером на груд¤х.
ƒесь дн≥в через три розбудили серед ноч≥ ≥ наказали йти в лазню. ’оч був перерваний сон, але мились ми охоче, бо всю дорогу в≥д ѕеремишл¤ майже не вмивалис¤. ѕ≥сл¤ цього величезний майдан б≥л¤ в'њзду до табору заповнили люди. Ќас шикували в колони по 6Ч8 чолов≥к у р¤д. « наближенн¤м дн¤ гам≥р та б≥готн¤ зростали, метушились охоронц≥. —тали прибувати вантажн≥ автомашини. ƒо них п≥дводили з колон групи людей, заган¤ли в кузов Ч ≥ машини рушали.
¬≥д багатогодинного сто¤нн¤ в мене забол≥ли ноги ≥ ¤ вийшов з колони та с≥в на св≥й м≥шок. –аптом чую, що хтось ухопив за руку та т¤гне до вор≥т.
Ч Ўнель, Ўнель Ч Ўвидше, Ўвидше! Ч кричить ¤кийсь н≥мець, показуючи в б≥к вор≥т. я став вириватись, просив, щоб в≥дпустив, бо тут м≥й брат ≥ ¤ хочу бути з ним. ¬иб≥г ≥ м≥й товариш, але охоронець його завернув, ще й стусана доброго дав. ћене пот¤гли до машини, в кузов≥ ¤коњ сто¤ли вже дес¤тк≥в два д≥вчат та хлопц≥в.
“ак ¤ розлучивс¤ ≥з своњми друз¤ми, земл¤ками. я сто¤в у кузов≥ ≥з сльозами на очах. “ой н≥мець, що мене прит¤гнув, наказав ус≥м показати своњ документи ≥ записав у записник. ƒокументи - аусвайси з фотокартками нам видали напередодн≥.
ћашина рушила. ћи знаходилис¤ в самому центр≥ знаменитого –урського басейну, де м≥ста одне б≥л¤ одного. «давалось, що ¤кби мати к≥лометровий крок, то можна всю Ќ≥меччину пройти по дахах будинк≥в, не ступивши н≥ разу на землю.
«упинились у м≥ст≥ √ерфорд≥ б≥л¤ ¤коњсь установи. Ч ћарш у будинок, швидко! - наказав н≥мець.
¬з¤вши своњ реч≥, ми п≥шли за ним. —л≥дом ≥шов охоронець. «айшли у велике прим≥щенн¤. Ќ≥мець десь зник, ¤ про себе назвав його "покупцем" вир≥шивши, що це представник ¤когось заводу, котрий придбав нас у табор≥.
Ђѕокупецьї з'¤вивс¤ ще з одним н≥мцем. “ой по¤снив ламаною рос≥йською, що маЇмо робити. «м≥ст його сл≥в був приблизно таким:
Ч ¬и здаЇте мен≥ аусвайси, реч≥ складаЇте в сус≥дн≥й к≥мнат≥. ¬ас поведуть в ≥нший будинок, де будете вечер¤ти, затим Ч чекати. ѕор¤док, дисципл≥на Ч обов'¤зков≥. ¬т≥кати не варто Ч ви за дв≥ тис¤ч≥ к≥лометр≥в в≥д дому. ожний в≥ддав документ.
Ч ј тепер Ч марш па вулицю. —тати в колону. …ти довелос¤ недалеко. ќхоронець в≥дкрив ворота, ми зайшли на ¤кесь подв≥р'¤. « дверей будинку вийшов чолов≥к у цив≥льному, наказав йти за ним.
Ч ќсь тут ви будете кушать, Ч сказав в≥н, при цьому слово Ђкушатьї мовив по-рос≥йськи.
¬ тому будинку ми переночували, вранц≥ прийшов наш Ђпокупецьї. «ачитавши з дес¤ток пр≥звищ, серед ¤ких було ≥ моЇ, наказав ≥ти за ним.
оли ми з речами вийшли на вулицю, п≥д'њхала вантажна машина. Ќас повезли в сус≥днЇ м≥сто Ѕюнде. ¬исадили б≥л¤ б≥рж≥ прац≥, завели в прим≥щенн¤, наказали чекати. ƒовго чекати не довелось. Ќезабаром стали по одному викликати в сус≥дню к≥мнату разом з речами. ћене викликали серед останн≥х. якийсь службовець, що сид≥в за письмовим столом, запитав моЇ пр≥звище, подививс¤ на фото та на мене ≥ передав посв≥дченн¤ людин≥, що сто¤ла осторонь. Ч ѕрошу, пане ¬альдгауз, Ч сказав в≥н при цьому. я гл¤нув на н≥мц¤, що вз¤в м≥й документ. “о був низького росту чолов≥к рок≥в сорока, лисуватий та круглолиций. ¬ його очах ¤ вловив ¤кесь невдоволенн¤ чи розчаруванн¤.
ѕ≥зн≥ше зрозум≥в його погл¤д. Ќапевно, йому хот≥лос¤ побачити м≥цного хлопц¤, здатного до важкоњ прац≥ на господарств≥. ј перед т≥м сто¤в невеликий на зр≥ст, тенд≥тний юнак. ћожливо, його спокусило те. що в моЇму документ≥ було записано: трохи знаю н≥мецьку мову.
Ч ѕ≥шли, Ч сказав хаз¤њн. « цього моменту ¤ буду його так називати.
ѕеред будинком сто¤ло щось на зразок фаетона з накритт¤м.
Ч —≥дай, Ч показав хаз¤њн рукою ≥ сам с≥в поруч. ћи поњхали. ÷е був останн≥й в≥др≥зок шл¤ху в≥д дому до м≥сц¤ прац≥, в≥д вол≥ до каторги. “епер ¤ вже нев≥льник, у мене е хаз¤њн.
ѓхали з п≥вгодини. ’аз¤њн час в≥д часу ставив запитанн¤, на ¤к≥ ¤, ¤к м≥г, в≥дпов≥дав. —траху не було, все мовби перегор≥ло за дорогу. “≥льки рад≥в, що все-таки бог милував мене Ч ≥ ¤ потрапив до бауера, а не на завод.
 |
 |
