Ќ≥меччина. рањна Ў≥ллера ≥ √ете, Ѕаха ≥ Ѕетховена, брат≥в √р≥мм, бременських музикант≥в ≥ –ейнськоњ –усалочки. рањна чудових м≥ст ≥ мальовничих с≥льських пейзаж≥в, величних собор≥в ≥ древн≥х лицарських замк≥в. рањна працьовитих, талановитих людей, що створили вс≥ ц≥ чудеса, високу культуру, зразковий пор¤док, добрий достаток у своЇму дом≥.
Ќ≥меччина. як могло статис¤, що ц¤ крањна, ц≥ люди сприйн¤ли таку страшну потвору Ч фашизм, котрий запалив на весь св≥т пожежу, пролив океан людськоњ кров≥? ѕ≥встол≥тт¤ минуло з того часу, ¤к ¤ повернувс¤ з т≥Їњ крањни. Ѕагато з того т¤жкого, що довелос¤ пережити, втратило свою гостроту або зовс≥м випало ≥з пам'¤т≥. ƒещо, навпаки, залишилось Ч наче в≥дбулос¤ т≥льки вчора. « роками зм≥нилось сприйн¤тт¤ того, що бачив. Ѕагато дечого, що тод≥ здавалось незрозум≥лим або нав≥ть см≥шним, безглуздим, стало зрозум≥лим, лог≥чним. Ќа згадки про т≥ роки наклало св≥й в≥дбиток ще й те, що то були роки молодост≥, ¤ка легше переносить ≥ не так глибоко сприймаЇ труднощ≥ житт¤.
оли ¤ через сорок с≥м рок≥в отримав в≥д свого колишнього хаз¤њна коротеньку в≥дпов≥дь на м≥й лист та його с≥мейне фото, ¤ був зворушений. я вже не бачив на фотограф≥њ Ђ’аз¤њнаї, нев≥льником ¤кого був, а просто добре знайому людину, з ¤кою довелос¤ разом жити ≥ працювати.
Ќад одним питанн¤м ¤ ≥нколи замислювавс¤: а ¤ким би ¤ був, ¤кби було навпаки Ч ¤ хаз¤њн, а м≥й колишн≥й хаз¤њн Ч моњм роб≥тником. ¬ажко на це дати в≥дпов≥дь. јле в одному ¤ певний: у мене не було б двох окремих стол≥в дл¤ њж≥ ≥ м≥й роб≥тник не жив би в холодн≥й конур≥ над конюшнею.
ѕ≥встол≥тт¤ Ч дл¤ людини час великий, ≥нколи все жит-т¤. ƒл¤ ≥стор≥њ Ч це пром≥жок часу т≥льки двох покол≥нь. «а ц≥ п≥встол≥тт¤ крањна, ¤к л≥с п≥сл¤ пожеж≥, може не т≥льки в≥дродитись, але ≥ набути ще б≥льшого розкв≥ту. —права в тому, хто њњ в≥дроджуЇ ≥ в ¤кому напр¤мку вона ≥де. “ак сталос¤ ≥ з Ќ≥меччиною. «в≥льнившись в≥д фашизму, вона стала кв≥тучою, багатою державою.
 |
 |
