…шла друга зима мого перебуванн¤ в Ќ≥меччин≥. ѕро под≥њ на фронт≥ ми дещо знали. „асом про те, що там д≥Їтьс¤, розпов≥дав сус≥д, старий н≥мець-листоноша. якось ¤ в≥в з пасовища кон¤. ѕроход¤чи мимо кущ≥в, виламав г≥лку. ѕобачивши њњ, к≥нь зупинивс¤ ≥, вищиривши зуби, п≥шов на мене. я в≥дступив за кущ ≥ випустив вуздечку. ¬≥дчувши себе в≥льним, к≥нь вихором полет≥в по дороз≥. ¬ той час, саме на перехрест≥, проњздив листоноша у в≥зку, запр¤женому старенькою кон¤чкою. Ќаш к≥нь на повному ходу налет≥в на того, збив його з н≥г, в≥зок перекинувс¤. Ћистоноша встиг з≥скочити. ¬≥н був досв≥дченим у поводженн≥ з к≥ньми, вхопив нашого за вуздечку ≥ змусив його заспокоњтись. “им часом приб≥г ¤.
- ўо, не зум≥в упоратись? Ч запитав старий. Ч Ќе вкусив в≥н тебе? Ќа, держи м≥цно. ¬≥н загнузданий, ти будь см≥лив≥ший, бо в≥н в≥дчуваЇ твою нер≥шуч≥сть. ¬≥н ще молодий к≥нь, тому такий буйний.
Ќ≥мець розпитав, зв≥дки ¤, хто Ї вдома. –озпов≥в про де¤к≥ новини з фронту, але просив, щоб н≥кому не говорив. ѕро мого хаз¤њна в≥дзивавс¤ непри¤зно.
¬ першу св≥тову в≥йну в≥н був у –ос≥њ, пам'¤тав дек≥лька сл≥в по-рос≥йськи. «емл≥ мав мало, тому служив ще листоношею.
ѕ≥сл¤ цього знайомства в≥н при кожн≥й зустр≥ч≥ розпов≥дав мен≥ новини з фронту.
«има пройшла звичайним ритмом. Ќаближалась весна сорок п'¤того року. Ѕомбардуванн¤ м≥ст посилилось. ÷≥каво було спостер≥гати за н≥чними нальотами л≥так≥в та бомбардуванн¤м.
”перше ≥ м≥й хаз¤њн заговорив про те, що ¤, можливо, незабаром повернусь додому.
ќдного нед≥льного дн¤ ми з ћихайлом п≥шли в м≥сто. ѕо дороз≥ до нас приЇднались хлопц≥ з ≥нших господарств. “ам дов≥дались, що в районах, прилеглих до фронту, вс≥х остарбайтер≥в в≥д хаз¤њв забирають ≥ в≥двоз¤ть дал≥. ÷е робили, щоб запоб≥гти можливим диверс≥¤м чи нападам остарбайтер≥в на хаз¤њв. ѕовертаючись, ми провели щось на зразок наради, що робити надал≥. ¬же було ¤сно, що нед≥ль за дв≥ або три нашу м≥сцев≥сть займуть союзники, а тому Ї загроза, що нас можуть вивезти в ¤к≥сь табори. ƒомовились, що прот¤гом тижн¤ кожний а нас припасе харч≥в, ск≥льки зможе, ≥ в наступну нед≥лю вноч≥ п≥де в≥д хаз¤њна. ћ≥сце збору нам≥чено в горах, к≥лометр≥в за п'¤тнадц¤ть.
јле под≥њ наступних дн≥в нас випередили. ƒесь серед тижн¤ було наказано в≥дправити вс≥х остарбайтер≥в - чолов≥к≥в у м≥сто в таб≥р. ћи з ёзеком з≥брали своњ реч≥ ≥ п≥сл¤ сн≥данку п≥шли на м≥сце збор≥в. ѕройшло п≥вдн¤, а нас все тримали на м≥сц≥. ћи були нал¤кан≥ таким розвитком под≥й, розум≥ли, що до зв≥льненн¤ залишаютьс¤ л≥чен≥ дн≥. ’тось пустив чутку, що есес≥вц≥ десь розстр≥л¤ли з≥браних у таб≥р остарбайтер≥в, щоб не возитис¤ з ними,
ѕеред об≥дом пол≥цањ, що мали нас вести в м≥сто, пос≥дали на мотоцикли та роз'њхались. Ќарешт≥, до нас вийшов ¤кийсь службовець в≥д бургом≥стра ≥ сказав, щоб ми йшли додому. Ќас пов≥домл¤ть, коли треба сюди прийти.
ѕочали розходитись. ”весь час, поки тут сид≥ли, ¤ думав, що добре б десь заховатись ≥ пересид≥ти ц≥ дн≥, поки прийдуть союзники. ÷ю думку висловив хтось ≥з присутн≥х. —под≥ватись, що наш хаз¤њн захоче не виконати наказ ≥ залишити нас у себе, ¤ не м≥г.
≤ коли сказали, що треба розходитись, виникла думка звернутись до старого листонош≥ з проханн¤м, щоб мене в себе десь заховав, його хороше ставленн¤ давало над≥ю, що в≥н не в≥дмовить. я навмисне трохи в≥дстав в≥д ёзека ≥, коли той п≥шов, р≥шуче попр¤мував до двору листонош≥ з протилежного боку, щоб не побачив хаз¤њн.
оли зайшов на подв≥р'¤, там н≥кого не було. ѕостукав у двер≥, покликав, але н≥хто не в≥д≥звавс¤. Ќе було кон¤ в стайн≥ ≥ в≥зка на подв≥р'њ. ѕор¤д ≥з стайнею було в≥дд≥ленн¤ дл¤ соломи, а на горищ≥ лежало с≥но.
ј що, коли просто самому заховатис¤ в солом≥ подал≥, а там буде видно... њж≥ трохи Ї, бо хаз¤йка дала на дорогу дещо, к≥лька дн≥в витерплю. ѕро воду ¤ не подумав. «ал≥з у солому ≥ став чекати вечора.
Ќарешт≥, почув торохт≥нн¤ воза, ж≥ноч≥ голоси ÷е, напевне, повернулась ≥з пол¤ вс¤ с≥м'¤.
јле ¤ не звернув уваги, коли вибирав м≥сце, що мене можна побачити з драбини, котра веде на горище. Ќ≥мець зав≥в кон¤ в стайню, зайшов у в≥дд≥ленн¤ з соломою ≥ пол≥з на горище за с≥ном. ≤ коли повертавс¤, з верху драбини побачив мене. ѕобачивши, раптово зупинивс¤. «розум≥вши, що викритий, ¤ п≥дв≥вс¤. “епер в≥н мене вп≥знав.
Ч ўо ти тут робиш? Ч запитав здивовано. я, ¤к м≥г, по¤снив.
Ч ќсь що, хлопче, Ч сказав в≥н, хвилину помовчавши. Ч …ди додому. ј коли тебе знов пошлють на м≥сце збору, можеш прийти сюди ≥ заховатись. я скажу своњм, щоб тебе пустили, ¤кщо на той час мене не буде вдома. ƒо к≥нц¤ в≥йни залишилось недовго, ≥ ¤ тоб≥ допоможу, ¤кщо в цьому буде потреба. Ќе вважай, що вс≥ н≥мц≥ поган≥. ѕоганих менше.
я усм≥хнувс¤, в мене наче кам≥нь ≥з серц¤ зваливс¤. ѕод¤кував старому ≥ п≥шов додому. ёзек вже поравс¤ б≥л¤ худоби.
Чƒе це ти був? Ч спитав хаз¤њн. Ч ћоже, хот≥в уже додому њхати? «ачекай ще трохи. я н≥чого не в≥дпов≥в, зан≥с реч≥ в к≥мнату ≥ вз¤вс¤ за роботу.
¬ нед≥лю п≥сл¤ сн≥данку ми з ёзеком сид≥ли в к≥мнат≥. –аптом зайшов хаз¤њн з п≥столетом у руц≥. ћи розгублено дивились на нього, не розум≥ючи, чого в≥н з≥ зброЇю ≥ що в≥н хоче.
Ч јлекс, ёзек, Ч почав хаз¤њн, Ч ¤ одержав наказ в≥двезти вас сьогодн≥ в таб≥р. јле ¤кщо ви пооб≥ц¤Їте, що н≥куди не п≥дете ≥ н≥чого поганого не зробите, то за вас поручусь ≥ ви можете залишитись.
ћи пооб≥ц¤ли, що н≥куди, нав≥ть до сус≥д≥в, не п≥демо. Ч ƒобре, ¤ вам пов≥рю.
ћи з ёзеком стали обговорювати, чого це в≥н раптом прийшов з≥ зброЇю. Ќапевно, щоб показати, що вона в нього Ї ≥ щоб ми не думали н≥чого поганого за ц≥ дн≥ зробити.
ѕройшов ще один тиждень. ” нед≥лю п≥сл¤ вечер≥ ми з ёзеком вийшли на подв≥р'¤. Ќа шл¤ху в сел≥ чутна було суц≥льне рев≥нн¤ мотор≥в та бр¤зк≥т зал≥за. ÷е вже йшли танки та машини союзних в≥йськ.
“ак пройшов через нашу м≥сцев≥сть фронт. Ќе було н≥¤кого бою, стр≥л¤нини. Ќ≥мецька арм≥¤ на ц≥й д≥л¤нц≥ розвалилась. —олдати, оф≥цери або вт≥кали, або здавались. у полон.
ўе к≥лька дн≥в ми працювали за звичним розкладом, наче за ≥нерц≥Їю. ƒесь на трет≥й чи четвертий день на подв≥р'њ з'¤вилась група французьких в≥йськовополонених. ѕобачивши њх ще здалеку, хаз¤йка попросила мене: коли спитають, чи не кривдили, щоб сказав, що н≥. ‘ранцузи д≥йсно запитали. я в≥дпов≥в. ’аз¤йка дала њм великий пакунок з њжею Ч ≥ вони п≥шли.
Ч якщо хочете, можете збиратись ≥ йти в м≥сто, Ч сказав нам хаз¤њн. Ч “ам американц≥ збирають вс≥х остарбайтер≥в. ’аз¤йка дасть вам дещо з харч≥в на дорогу. ћожете йти, ви в≥льн≥.
Ќа другий день ми вже не робили н≥чого. ѕ≥сл¤ сн≥данку хаз¤йка дала нам пакуночки з њжею, ми з ёзеком уз¤ли своњ реч≥, попрощались з н≥мц¤ми ≥ п≥шли. Ќ≥на ще залишилась.
 |
 |
