«ј–”„Ќ» » ƒ–”√ќѓ —¬≤“ќ¬ќѓ
ќстарбайтери. ¬ украњнськ≥й д≥аспор≥ њх ще називають ост≥вц¤ми. –об≥тники
з≥ сходу. ’то вони? —к≥льки њх? яка сила штовхнула њх в годину воЇнного
лихол≥тт¤ покинути р≥дну ¬олинь чи ѕол≥сс¤, щоб десь у далеких √еренсфельд≥,
Ћ≥нц≥ чи √ессен≥ гнути спину на ворога, що з мечем прийшов у ѓхн≥й край?
яка подальша дол¤ цих людей? “≥, кому сьогодн≥ за ш≥стдес¤т, могли б багато
розпов≥сти про них. “≥ ж, кому всього лише за двадц¤ть, знають про них
у кращому випадку, х≥ба що ≥з скупих р¤дк≥в ≥стор≥њ, а нер≥дко й у викривленому
св≥тл≥.
¬ 1945 роц≥ в Ќ≥меччин≥ опинилось понад 2,3 млн. украњнц≥в, поголовну
б≥льш≥сть ¤ких становили остарбайтери, в т. ч. майже 50 тис. волин¤н. ”
ц≥й статт≥, ми хот≥ли би под≥литис¤ матер≥алами, ¤к≥ зум≥ли знайти та з≥брати
у численних в≥тчизн¤них та заруб≥жних наукових, арх≥вних та ≥нших джерелах
стосовно драматичноњ, а дуже часто ≥ траг≥чноњ ≥стор≥њ волинських остарбайтер≥в.
“им, хто поставить п≥д сумн≥в достов≥рн≥сть чи об'Їктивн≥сть пропонованих
нижче матер≥ал≥в, радимо перев≥рити њх правдив≥сть в бес≥дах з живими св≥дками
та учасниками описуваних под≥й. ’оч цих людей стаЇ з часом все менше. але,
при бажанн≥ њх можна знайти сьогодн≥ ще у кожному район≥, м≥ст≥ ≥ нав≥ть
сел≥. «б≥рник, ¤кий ви тримаЇте в руках, м≥стить жив≥ спогади тих, хто
особисто прожив сумну долю остарбайтера.
¬≥дом≥ зах≥дн≥ ≥сторики другоњ св≥товоњ в≥йни одностайн≥ в тому, що
у воЇнних планах нацистського кер≥вництва ”крањна займала особливе м≥сце.
јлександр ƒалл≥н, зокрема, пише з цього приводу: Ђ« ус≥х сх≥дних територ≥й,
що були захоплен≥ “рет≥м –айхом, найважлив≥шою була ”крањна. ÷е була найб≥льша
рад¤нська республ≥ка, ¤ку н≥мц≥ окупували повн≥стю... як джерело продукт≥в
≥ постачальник робочоњ сили вона не мала соб≥ р≥внихї
¬олинь здавна привертала увагу Ѕерл≥на. ѕричин цьому було дек≥лька.
ѕо-перше, цей п≥вн≥чно-зах≥дний рег≥он ”крањни ≥сторично сформувавс¤ ¤к
багатонац≥ональний та м≥жконфес≥йний. ѕор¤д з автохтонним населенн¤м Ч
украњнц¤ми, що становили 70,4%, тут впродовж стол≥ть проживали пол¤ки (15,2%),
Їврењ (9,8%), а з другоњ половини XIX стол≥тт¤ в цьому крањ зародились
≥ зм≥цн≥ли ще дв≥ вагом≥ нац≥ональн≥ меншини Ч чеська (1,1%) та н≥мецька
(2,2%).
¬≥ков≥ м≥жнац≥ональн≥ ускладненн¤ серед двох основних груп населенн¤
¬олин≥ Ч украњнц≥в та пол¤к≥в, що нер≥дко носили характер конфл≥кту м≥ж
православними та католиками, особливо стимулювались шов≥н≥стичними колами
ƒругоњ –еч≥ ѕосполитоњ, ¤ка заволод≥ла ¬олинню за –изьким договором 1921
року. «агострений стан м≥жнац≥ональних стосунк≥в, р≥вно ж ¤к ≥ на¤вн≥сть
вагомоњ Їврейськоњ громади (дол¤ ¤коњ теж заран≥ була визначена нацистами)
створював, на думку г≥тлер≥вц≥в, досить непоган≥ передумови дл¤ актив≥зац≥њ
т. зв. пангерманського руху, що розгл¤давс¤ Ѕерл≥ном ¤к вир≥шальний
фактор експанс≥њ Ќ≥меччини на сх≥д ≥ виправданн¤ герман≥зац≥њ цих район≥в.
ѕо-друге, загалом цей край до другоњ св≥товоњ в≥йни був в≥домим ¤к
аграрний ≥з вкрай слабкою ≥ндустр≥Їю. Ќа початку 30-х рр. у с≥льському
господарств≥ працювало 78% населенн¤, а в промисловост≥ лише 8%. ћенше
половини вс≥Їњ площ≥ (48%) займала р≥лл¤. « двадц¤тих рок≥в б≥льша њњ частина
стала належати польським осадникам, а також чехам та н≥мц¤м. ÷е приводило
до зубож≥нн¤ украњнського сел¤нства. ” 20 Ч 30 рр. дес¤тки тис¤ч волин¤н
та пол≥щук≥в були вимушен≥ ем≥грувати у «ах≥дну ™вропу, та за океан, що,
до реч≥, всем≥рно стимулювалось польською владою.
ќтже, ¬олинь привертала увагу Ѕерл≥на також багатим ринком дешевоњ
робочоњ сили.
ѕо-третЇ, нац≥ональна св≥дом≥сть украњнц≥в ¬олин≥, в силу ≥сторичних
причин, поступалас¤ сус≥дн≥й √аличин≥. ”крањнськоњ ≥нтел≥генц≥њ в крањ
було обмаль, б≥льш≥сть шк≥л були польськими або двомовними, д≥¤льн≥сть
нац≥онально-патр≥отичних орган≥зац≥й, зокрема Ђѕросв≥тиї, в≥дчувала пост≥йних
утиск≥в. « цього нацисти робили висновок, що духовний оп≥р волин¤нина окупантов≥
буде незначним.
ѕо-четверте, на ¬олин≥ майже сто рок≥в ≥снувала ≥ д≥¤ла н≥мецька община
Ч понад 200 тис¤ч чолов≥к. 140 колон≥й у р≥зних районах цього краю привертали
увагу ¤к односельчан, так ≥ новоприбулих добротними садибами, п≥дсобними
промислами, високими ≥ стаб≥льними врожа¤ми, нарешт≥ досить толерантною
та пом≥ркованою пол≥тичною повед≥нкою волинських н≥мц≥в. ” б≥льшост≥ випадк≥в
з ними могли змагатис¤ х≥ба що волинськ≥ чехи. ќтже, робили висновок у
Ѕерл≥н≥, ц¤ земл¤ здатна давати стаб≥льн≥ врожањ, тут ц≥лком перспективними
можуть стати ≥ рослинництво, ≥ тваринництво. јле господарем на цих земл¤х
з часом маЇ стати н≥мецький бауер.
Ќа Ќюрнберзькому процес≥ ф≥гурувала т. зв. Ђзелена папкаї Ч сер≥¤ документ≥в,
п≥дготовлених √. √ер≥нгом ще до в≥йни. ¬≥н називав свою програму Ђ¬икористанн¤
робочоњ сили за рахунок м≥сцевого населенн¤ї. 7 листопада 1941 р. √ер≥нг
п≥дписав указ Ђѕро використанн¤ рос≥йськоњ робочоњ силиї. ѕ≥д терм≥ном
Ђрос≥йськаї малось на уваз≥ Ђрад¤нськаї. “ак у майбутньому окр≥м рос≥¤н
зг≥дно з нацистською терм≥нолог≥Їю називали також украњнц≥в, б≥лорус≥в
та жител≥в ≥нших рег≥он≥в —–—–.
–айхсмаршал ор≥Їнтував окупац≥йн≥ служби вдатись до максимальноњ експлуатац≥њ
рад¤нських людей. Ђ–ос≥¤ни, Ч писав √ер≥нг, Ч довели свою працездатн≥сть
п≥д час буд≥вництва г≥гантськоњ рад¤нськоњ промисловост≥. —ьогодн≥ ц¤ працездатн≥сть
маЇ послужити –айху. ≥льк≥сть робочоњ сили з –ос≥њ залежатиме в≥д наших
потреб. –об≥тник≥в з ≥нших крањн, ¤к≥ мало виробл¤ють, а багато њд¤ть,
треба висел¤ти з ≥мпер≥њ, зам≥н¤ючи рос≥¤намиї
¬же в перш≥ м≥с¤ц≥ н≥мецько-рад¤нськоњ в≥йни на промислових п≥дприЇмствах
та пол¤х –айху стало гостро невистачати роб≥тник≥в. ћоб≥л≥зац≥¤ у вермахт
ставала все б≥льш тотальною.
ѕерш≥ заклики до украњнськоњ молод≥ њхати на роботу в Ќ≥меччину прозвучали
вже вл≥тку 1941 року. ” прес≥, через спец≥альн≥ в≥дозви-плакати, шл¤хом
усного запрошенн¤ люди з в≥домства ј. –озенберга на вс≥ лади розмальовували
Ђрайське житт¤ї ≥ноземних роб≥тник≥в у Ќ≥меччин≥. Ќацистська лист≥вка-зверненн¤
була доведена буквально до кожного села –≥вненщини. ќдна з таких аг≥ток
того часу писала: Ђ”крањнц≥! Ќ≥меччина даЇ вам нагоду отримати корисну
≥ добре оплачувану роботу. ¬ с≥чн≥ 1942 року до –айху вирушатиме перший
поњзд з украњнц¤ми. «апрошуЇмо тих, хто маЇ фах, а також тих, хто його
не маЇ, њхати до Ќ≥меччини. «голошуйтесь до б≥рж прац≥ у –≥вному, остопол≥,
ƒубн≥... щоденно в≥д 8 до 15 год. ћи чекаЇмо, що ви негайно зголоситесьї.
√азета Ђ остоп≥льськ≥ в≥ст≥ї згодом подала ще б≥льш патетичний заклик.
Ђ“≥, хто поњдуть до Ќ≥меччини, Ч писала вона, Ч отримуватимуть: вистарчаюче
харчуванн¤ з додатковим прид≥лом дл¤ т¤жкопрацюючих, безплатне ≥ хороше
мешканн¤, гарний зароб≥ток, частину ¤кого ви зможете зложити на конто ощадност≥.
«а ц≥ грош≥ п≥сл¤ в≥йни ви зможете купити на батьк≥вщин≥ землю ≥ побудувати
д≥м. «а час вашого перебуванн¤ в Ќ≥меччин≥ ваш≥ с≥м'њ отримуватимуть по
130 крб. щом≥с¤чно. ¬и будете мати змогу побачити, ¤ка гарна Ќ≥меччина
п≥д час прогул¤нок в околиц≥ї.
«лиденне житт¤ б≥льшост≥ украњнського населенн¤ краю та труднощ≥ ≥з
працевлаштуванн¤м вдома, штовхнули де¤ких юнак≥в та д≥вчат вирушати на
зароб≥тки. “им б≥льше, що до в≥йни дл¤ волин¤н мандри нав≥ть за океан не
були чимось незвичайним. ¬. ¬. ≥з —арн, ¤кий одним ≥з перших вињхав на
роботу до –айху, так по¤снюЇ мотиви свого вчинку: Ђ¬ с≥м'њ нас було дев'¤теро.
ћен≥ йшов двадц¤тий р≥к. Ќе одружений. « дитинства батракував у н≥мц¤-колон≥ста.
«а Ђперших визволител≥вї записавс¤ до колгоспу. ƒогл¤дав худобу. —тав комсомольцем.
√олова об≥ц¤в, що ¤ буду зав. фермою. јле так ≥ не став, бо прийшли н≥мц≥.
—початку говорили, що колгосп розпуст¤ть, землю ≥ худобу роздадуть люд¤м,
але через пару м≥с¤ц≥в його перетворили в л≥геншафт. “рохи працював там,
але ¤кось наш с≥льський пол≥цай ¬асиль нат¤кнув мен≥, що пам'¤таЇ про мою
комсомольську активн≥сть. ј тут ¤ прочитав що йде наб≥р до Ќ≥меччини. ’оч
батьки були проти, ¤ тим не менше вир≥шив по-своЇму. ѕоњду. ћатиму профес≥ю,
зароблю грошей, не буду батракуватиї.
“ак ¤к ¬., думали ≥ ≥нш≥ юнаки та д≥вчата. јле вже перша зустр≥ч з
н≥мецькою д≥йсн≥стю стала розв≥ювати рожев≥ мр≥њ зароб≥тчан.
¬≥ра -ко згадуЇ: Ђƒва наших вагони комплектувались у «долбунов≥. …шов
березень сорок другого. ¬же перед в≥д'њздом н≥мець ≥з “учина, що пор¤дкував
у нашому вагон≥, зачитав вголос перш≥ правила повед≥нки в дороз≥ ≥ на м≥сц≥:
п≥д час транспортуванн¤ треба поводитись спок≥йно ≥ чемно. ¬≥кна ≥ двер≥
мають бути зачинен≥ всю дорогу. Ќа зупинках вагон≥в не покидати. ¬ ѕеремишл≥
нас повинн≥ покормити. “ам же ми пройдемо медичний огл¤д. « уваги на те,
що йде в≥йна, треба задовольн¤тись тим, що нам можуть датиї.
ѕро те, ¤к Ќ≥меччина зустр≥ла р≥вненських роб≥тник≥в, написано багато.
ј переказано ще б≥льше. атерина ¬. з ¬олодимирц¤ згадуЇ: Ђ” м. Ѕреслау
нас здали на розпод≥льний пункт. «в≥дти в≥дправили по таборах ≥ б≥ржах
сус≥дн≥х м≥ст. я потрапила до м. √≥ртберга. ѕоселили нас у табор≥ є 2.
як в≥н вигл¤дав? ÷е був р¤д одноповерхових барак≥в. «боку сто¤ли будки
дл¤ вартових. “еритор≥¤ була загороджена колючим дротом. ” кожн≥й к≥мнат≥
спало нас по 80 ж≥нок. я була кволою. ѕопала на фабрику, де хаз¤њном був
оттер. “ут нас працювало 400 украњнц≥в, пол¤к≥в, француз≥в. вал≥ф≥кац≥¤
була непотр≥бна, њњ ми опановували на м≥сц≥. ћене поставили до автомата.
Ќорми не було, але майстер сл≥дкував, щоб не було холостого ходу машини.
«а прост≥й карали. „им? Ўтрафом, пот≥м вр≥зали пайку, а дал≥ могли в≥дправити
до штрафного табору.
’арчували погано: п≥втора к≥ло хл≥ба на тиждень, трич≥ на день гар¤чий
суп ≥з бур¤к≥в та моркви. ќдин раз на тиждень м'¤со, одн≥ лише кост≥. «ранку
ерзац-кава.
«арплата? “ак. ѕлатили по 22 марки м≥с¤чно. « них 16 вираховували за
харчуванн¤ та за од¤г.
ѕрогул¤нки по м≥сту були р≥дк≥стю. ≤ то п≥д нагл¤дом н≥мц¤. ¬с≥х нас
називали рос≥¤нами. Ќа в≥дворот≥ пальто кожен з нас мус≥в носити нашивку
Ђќs“ї.
ѕро те, ¤к≥ умови житт¤ та прац≥ чекали украњнц≥в в Ќ≥меччин≥, незабаром
стало в≥домо на батьк≥вщин≥, незважаючи на строгу цензуру листуванн¤ наших
земл¤к≥в з батьками та р≥дними. ƒодамо до того, що на той час окупац≥йний
режим встиг вже показати своЇ справжнЇ ≥ лице, ≥ нутро. “отальна моб≥л≥зац≥¤
до вермахту ус≥х, хто м≥г носити зброю, змусила нацист≥в р≥зко зб≥льшити
приплив сх≥дних роб≥тник≥в. ј це стало можливим т≥льки завд¤ки брутальн≥й
сил≥ та ≥гноруванню елементарних людських прав на окупованих територ≥¤х.
« весни 1942 року вив≥з людей на роботу до Ќ≥меччини став примусовим.
Ўирма добров≥льност≥ була викинута. 7 березн¤ «аукель, генеральний уповноважений
–айху з використанн¤ робочоњ сили, зажадав в≥д м≥н≥стра окупованих земель
–озенберга зб≥льшити наб≥р людей до Ќ≥меччини до одного м≥льйона. Ђ÷ей
м≥льйон нам конче потр≥бен прот¤гом наступних чотирьох м≥с¤ц≥в, - писав
«аукель. Ч ѕочинаючи з 15 березн¤ ми встановили так≥ щоденн≥ норми-вивозу
роб≥тник≥в до –айху: з √енерального ком≥сар≥ату Ѕ≥лорус≥њ Ч 500 чол., ≥з
÷ентрального ≈коном≥чного ≥нспекторату Ч 500 чол., ≥з –айхском≥сар≥ату
”крањни Ч 1000 чол... з 1 кв≥тн¤ ц. р. щоденна квота маЇ бути подвоЇнаї.
ƒл¤ того, щоб забезпечити виконанн¤ цього ¤сиру XX стол≥тт¤ окупац≥йна
адм≥н≥страц≥¤ –≥вненщини привела в рух г≥гантський репресивний апарат:
геб≥тском≥сар≥ати, окружн≥, м≥ськ≥ та районн≥ управи, жандармер≥ю, охоронн≥
в≥йська, п≥дрозд≥ли ——. ожному м≥сту, м≥стечку, селу, нав≥ть хутору було
доведено план в≥дправки людей до –айху. Ќа станц≥¤х «долбун≥в, —арни були
створен≥ пересильн≥ табори, в ќстроз≥, ƒубн≥, остопол≥, ƒубровиц≥ та ≥нших
м≥стах Ч зб≥рн≥ пункти. ≈шелони з живим товаром в≥дправл¤лись щотижн¤,
а ≥нод≥ й част≥ше.
ѕро вербуванн¤ вже н≥хто не говорив. ÷¤ акц≥¤, ¤к ≥ треба було чекати,
дуже швидко себе вичерпала. —ам «аукель у 1944 р. вимушений був визнати,
що ≥з 6 м≥льйон≥в ≥ноземних роб≥тник≥в нав≥ть 200 тис¤ч не прибули до –айху
добров≥льної.
¬ х≥д були пущен≥ так≥ наруги ¤к масов≥ облави по селах, у церквах,
к≥нотеатрах, орган≥зований вив≥з учн≥в рем≥сничих шк≥л. Ќа в≥к молод≥ перестали
звертати увагу. Ѕрали 16-15-14-р≥чних, а то й молодших. ƒозвол¤лась, правда,
зам≥на: зам≥сть молодшого брата чи сестри дозвол¤лось њхати старшим, батьков≥,
матер≥, аби були т≥льки здоровими. « багатьох с≥мей брали по двоЇ-троЇ
д≥тей. ћ. Ћеб≥дь з м≥стечка ћат≥њв, що поблизу овел¤, так описуЇ одну
з таких операц≥й: Ђќдного дн¤ н≥мц≥ оточили село. ¬игнали ус≥х людей на
майдан. ћолодь завантажили на авта ≥ повезли до овл¤. ¬ ”р¤д≥ прац≥ в
овл≥ прид≥лили њх на р≥зн≥ м≥сц¤ прац≥ й поњздом вони в≥д'њхали до Ќ≥меччиниї.
ўе г≥ршоњ дол≥ зазнало село —удобич≥, що на ƒубенщин≥. ¬ лютому 1944 р.,
в≥дступаючи на зах≥д, фашисти погнали з собою силом≥ць майже ус≥х жител≥в
села. ¬р¤туватись вдалось лише дек≥льком сел¤нам. Ћюб≥ ќрдинат на той час
було дванадц¤ть рок≥в, а сестричц≥ ќл≥ дев'¤ть. –азом з батьками та старшою
сестрою ц≥ двоЇ д≥ток понад р≥к працювали на зал≥зниц≥ у далекому ¬артел¤нд≥
Чпереносили шпали, п≥сок, рейки.
як згадують ћ. якубовський та ¬. —ереда ≥з с. «виж колишнього ƒеражненського
району, з л≥та сорок другого вони вже не спали у хат≥, бо кожноњ ноч≥ можна
було чекати облави. ¬день хлопц≥ чергували за селом. ƒосить було по¤витись
в≥йськовому автомоб≥лю ще на п≥дступах до села, ¤к за сигналом сторож≥
молодь т≥кала в л≥с.
« другоњ половини 1942 р. л≥с став не т≥льки пристанищем, але й основною
базою перебуванн¤ сотень, а згодом тис¤ч молодих волин¤н та пол≥щук≥в.
”никаючи н≥мецького ¤сиру, вони поповнювали спершу загони Ђѕол≥ськоњ —≥ч≥ї,
або б≥льшовицьк≥ партизанськ≥ загони, що на той час опанували п≥вн≥чний
сх≥д краю, а згодом перш≥ боњвки ”ѕј, ¤к≥, ¤к згодом писав Ћ. Ћеб≥дь, Ђстали
самочинно творитис¤ з гуртк≥в пересл≥дуваних н≥мц¤ми украњнц≥в, що були
вороже наставлен≥ до н≥мц≥в ≥ до червонихї.
¬ ход≥ масових облав за майбутн≥ми остарбайтерами нацисти скажен≥ли,
вдаючись до жорстокого терору, маючи на це в≥дпов≥дн≥ накази своњх кер≥вник≥в.
јмериканський представник звинуваченн¤ на Ќюрнбергському процес≥ оголосив
в числ≥ доказ≥в звинуваченн¤ стенограму промови, ¤ку 5 березн¤ 1943 р.
у –≥вному на нарад≥ вищого кер≥вництва –айхском≥сар≥ату зробив ≈. ох.
Ђћи Ч раса пан≥в, Ч за¤вив гаул¤йтер. Ч ћи прийшли, щоб закласти фундамент
дл¤ нашоњ перемоги. ћи повинн≥ пам'¤тати, що нав≥ть найг≥рший н≥мецький
роб≥тник б≥олог≥чно ≥ расове у тис¤чу раз≥в становить б≥льшу ц≥нн≥сть н≥ж
дане м≥сцеве населенн¤ї.
ўе виразн≥ше з цього приводу висловивс¤ перед групою своњх генерал≥в
√. √≥ммлер дещо п≥зн≥ше. Ђѕитанн¤ про те, житимуть ц≥ нац≥њ у добробут≥
чи загинуть голодною смертю, ц≥кавить нас пост≥льки, поск≥льки нам потр≥бна
њх рабська прац¤ на благо нашоњ культури. ≤накше воно нас абсолютно не
повинно ц≥кавити. „и помруть дес¤ть тис¤ч руських баб в≥д злидн≥в та голоду,
риючи дл¤ нас окопи, мене не хвилюЇ. ћене хвилюЇ, коли ц≥ окопи будуть
зак≥нчен≥, щоб принесло це користь Ќ≥меччин≥ї.
” кв≥тн≥ 1943 р., ¤к в≥домо, по вс≥й –≥вненщин≥ украњнська пол≥ц≥¤
орган≥зовано перейшла на сторону ”ѕј. ќкупанти стали формувати польську
пол≥ц≥ю з числа найб≥льш знав≥сн≥лих антиукрањнських елемент≥в. Ќезабаром
њм на допомогу н≥мц≥ перекинули з-п≥д ракова ще дек≥лька батальйон≥в польських
шуцман≥в, що пройшли вишк≥л у нацистському спецтабор≥ в ƒемб≥ц≥. јгент
Ћондонського польського ем≥грац≥йного ур¤ду, що д≥¤в на –≥вненщин≥, так
описував цю под≥ю: ЂЋюбо було дивитись на наш≥ загони, хоч ≥ в н≥мецьких
одностро¤х, ¤к марширували вони п≥д бойову польську п≥сню. ƒивл¤чись на
них украњнц≥ опускали голови. Ќа ≥х обличч¤х ми читали перел¤к. „имало
з них не ризикували нав≥ть вийти на вулицю. ћи стали зд≥йснювати акт помстиї.
—уть ц≥Їњ помсти пол¤гала в тому, щоб сп≥льно з окупантами нищити украњнське
населенн¤, а живих в≥дправл¤ти на каторгу в –айх.
—орок трет≥й р≥к дл¤ –≥вненщини став, ¤к в≥домо, особливо важким. Ќацисти
скажен≥ли, њхн¤ адм≥н≥страц≥¤, ¤ка в≥д самого початку носила воЇнно-граб≥жницький
характер, ≥стотно захиталась. Ќ≥мц≥ втратили змогу контролювати житт¤ окупованого
краю. ѕ≥вн≥чна частина област≥ стала практично њм неп≥двладною. Ќацистський
режим д≥¤в переважно в таких осередках ¤к остоп≥ль, —арни, Ѕерезне. ј
це означало, що Ђживий товарї дл¤ –айху можна було здобувати х≥ба що збройною
силою. “ому кожна Ђоперац≥¤ї н≥мц¤ми детально готувалась, до участ≥ в н≥й
залучались окр≥м есес≥вц≥в також козаки - влас≥вц≥, польськ≥ шуцмани, групи
фольксдойчер≥в.
« другого боку, там, де боњвки ”ѕј заздалег≥дь отримували ≥нформац≥ю
про те, що окупанти готують облаву, вони або приймали молодь .до себе,
або давали збройну в≥дс≥ч фашистам.
Ќа 17 травн¤ 1943 р. у нашому крањ було нам≥чено черговий вив≥з людей
до Ќ≥меччини. јкц≥¤ готувалась грунтовно. ¬ињзду п≥дл¤гали юнаки та д≥вчата
1922Ч26 рок≥в народженн¤. ѕо селах бую роз≥слано тис¤ч≥ аг≥тац≥йних та
водночас л¤каючих лист≥вок. „ерез с≥льських старост ≥менн≥ виклики на роботу
до –айху отримали 2500 ос≥б. ¬с≥ вони були попереджен≥, що у випадку не¤вки
на зб≥рний пункт, покаранн¤, понесуть њх р≥дн≥ та близьк≥. ≤ тим не менше
на ком≥с≥ю прибуло аж ...210 чол. «а допомогою м≥сцевих медик≥в ще 80 молодик≥в
були визнан≥ непридатними до прац≥. ≈шелон не вирушив. јкц≥¤ була з≥рвана
патр≥отами.
як згадуЇ колишн≥й голова районноњ управи, завд¤ки активн≥й д≥¤льност≥
украњнського патр≥отичного п≥дп≥лл¤ та ”ѕј в 1943 р. з району було депортовано
в Ќ≥меччину не б≥льше 5% в≥д запланованого н≥мц¤ми контингенту на вив≥з
¬ той же час ≥з сус≥дн≥х янушп≥льського, ™м≥льчинського, Ћюбарського район≥в
∆итомирськоњ област≥ на рабську працю до –айху було вивезено кожного четвертого
дорослого жител¤. ƒодамо, що з ∆итомирщини, ¤ка за к≥льк≥стю населенн¤
десь на 20% б≥льша н≥ж –≥вненщина, до –айху було депортовано 75535 громад¤н,
в той час, ¤к ≥з –≥вненщини за час окупац≥њ н≥мц¤м вдалось силою вивезти
22272 чолов≥к, тобто менше н≥ж у три рази.
„и не тому в≥стр¤ фашистськоњ пропаганди було спр¤моване саме проти
нац≥онально-патр≥отичних сил, коли йшлос¤ про причини масового зриву граф≥к≥в
вивозу н≥мц¤ми молод≥ до –айху. ¬ одн≥й з поширених того часу лист≥вок
нацисти писали: Ђ”крањнц≥! „и знаЇте ви, чому ќ”Ќ противитьс¤ вињзду роб≥тник≥в
до Ќ≥меччини? ѕричина в тому, що ваш≥ сел¤ни, працюючи в Ќ≥меччин≥, бачать,
¤ка справд≥ вона сильна. ќ”Ќ≥вц≥ не хочуть, щоб ви про це знали. ѕрацюючи
в Ќ≥меччин≥, роб≥тники збагачують себе знанн¤ми. ќ”Ќ≥вц≥ цього не хочуть.
ѕрацюючи в Ќ≥меччин≥, роб≥тники ≥ сел¤ни допомагають кувати зброю над большевизмом.
≤ це головна причина, бо ќ”Ќ боретьс¤ за большевизм!ї.
ѕрот¤гом двох останн≥х рок≥в в≥йни умови житт¤ ≥ прац≥ сх≥дних роб≥тник≥в
практично не в≥др≥зн¤лись в≥д житт¤ в≥йськовополонених та в'¤зн≥в нацистських
концтабор≥в. ÷ього не приховували ≥ сам≥ н≥мц≥, бо в'¤зн≥ обходились –айху
дешевше ¤к остарбайтери. „и не цим можна по¤снити той факт, що в к≥нц≥
1943 р. ешелони з остарбайтерами, що вирушили ≥з «апор≥жж¤, —тал≥не та
ћиколаЇва, прибули в Ќ≥меччину ¤к... ешелони в'¤зн≥в ≥ були спр¤мован≥
безпосередньо у Ѕухенвальд, ћаутхаузен, ƒахау та √рос-–озен?
¬ 1945 р. на територ≥њ Ќ≥меччини опинилось понад 7,5 млн. ≥ноземних
роб≥тник≥в, що були силом≥ць вивезен≥ ≥з своњх крањн. ўо понад 2 млн. в≥йськовополонених
всупереч √аагськ≥й та ∆еневським конвенц≥¤м були п≥ддан≥ експлуататорськ≥й
прац≥ нацистами ¤к робоча сила на оборонних заводах ц≥Їњ держави. Ќазвемо
лише де¤к≥ цифри ц≥Їњ драми.
≤з ѕольщ≥ за роки другоњ св≥товоњ в≥йни, було вивезено на роботу до
Ќ≥меччини 1,5 млн. чолов≥к, ≥з ‘ранц≥њ 875952, з ≤тал≥њ 55726, з ƒан≥њ
431400, з Ѕельг≥њ 150 тис¤ч, з √олланд≥њ 31300, з —ловаччини 15265 чолов≥к.
«а оф≥ц≥йними джерелами п≥д час н≥мецько-рад¤нськоњ в≥йни (1941Ч1945
рр.) з республ≥к –ад¤нського —оюзу, ще були окупован≥ нацистами, до –айху
було насильно вивезено на роботу понад 3,0 млн. громад¤н, а них 580 тис¤ч
з Ѕ≥лорус≥ та 120 тис¤ч з –ос≥њ, ћолдови ≥ республ≥к ѕрибалтики. «а тими
ж даними з ”крањни прот¤гом 1941Ч 44 рр. до –айху було вивезено 2 млн.
300 тис¤ч чолов≥к≥в, ж≥нок та п≥дл≥тк≥в.
’оч дана цифра вражаюча, бо з нашоњ крањни нацистами вивезено до –айху
найб≥льшу к≥льк≥сть людей у пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими крањнами ™вропи, та тим
не менше ≥ вона ≥стотно занижена. ¬рахуймо ж бо, що понад 108 тис. галичан,
дес¤тки тис¤ч украњнц≥в ≥з ’олмщини, Ћемк≥вщини, Ѕуковини, «акарпатт¤,
¤ких окупанти стали вивозити до –айху ¤к робочу силу впродовж 1939Ч41 рр.,
тобто до 22 червн¤, згодом були позначен≥ ¤к польське населенн¤. ѕол¤ками
були записан≥ ≥ дес¤тки тис¤ч украњнц≥в, що до в≥йни служили у польськ≥й
арм≥њ, в 1939 р. опинились у н≥мецькому полон≥, були вивезен≥ до Ќ≥меччини,
у 1940 р. зв≥льнен≥ з полону ≥ тут же Ђзавербован≥ї ¤к в≥льнонайман≥ роб≥тники
на п≥дприЇмствах III –айху.
ўе до повного розгрому нацистськоњ держави, просуваючись вперед по
н≥мецьк≥й територ≥њ, союзн≥ арм≥њ один за одним зв≥льн¤ли фашистськ≥ концтабори,
та в'¤зниц≥. Ќа волю виходили м≥льйони вчорашн≥х в'¤зн≥в, раб≥в, полонених.
ѕ≥д нац≥ональними прапорами, часто з музикою, щаслив≥ повертались на батьк≥вщину
французи, бельг≥йц≥, голландц≥, чехи, ≥тал≥йц≥, пол¤ки... ј остарбайтери?
”крањнц≥, б≥лоруси, рос≥¤ни? ѓх поверненн¤ додому ускладнювалось низкою
антигуманних, принизливих, нав≥ть жорстоких пол≥ц≥йних бар'Їр≥в, ¤к≥ належало
подолати вчорашн≥м п≥дл≥ткам, ¤ких не змогла захистити в≥д рабства Ђнесокруш≥ма¤
≥ легендарна¤ї.
Ќа територ≥њ Ќ≥меччини, ѕольщ≥, –умун≥њ, ”горщини, Ѕ≥лорус≥ та ”крањни
на основних шл¤хах, ¤кими додому з фашистськоњ невол≥ повертались вчорашн≥
в'¤зн≥, полонен≥ та остарбайтери, були створен≥ спец≥альн≥ т. зв. ф≥льтрац≥йн≥
табори, понад 200, через ¤к≥ належало пройти кожному, хто повертавс¤ з
невол≥. Ќа п≥дстав≥ допиту, ¤кий проводили тут досв≥дчен≥ оф≥цери —мершу,
визначалась подальша дол¤ вчорашн≥х бранц≥в Ч- повертатись додому, чи затриматись
Ђза ≥змЇну –од≥нЇї, а то й просто за Ђотсутств≥Ї довЇр≥¤ї ще на 7Ч-10 рок≥в
тепер вже у в≥тчизн¤ному √”Ћјз≥ чи Ђна стройках комун≥змаї.
ќлександру ≤льчуку не було й с≥мнадц¤ти, коли нацисти вивезли його
на каторгу у –айх. ƒва роки юнак працював на моторному завод≥ м≥ста —тойберга.
” сорок п'¤тому м≥сто зв≥льнили канадськ≥ в≥йська ≥ з групою ≥нших рад¤нських
людей союзники передали —ашка рад¤нськ≥й адм≥н≥страц≥њ. ћайже м≥с¤ць пров≥в
в≥н у ф≥льтрац≥йному табор≥ у –остоц≥. ¬исновок ком≥с≥њ, ¤ку очолював п≥дполковник
—мершу ћ. ¬орон≥н, був лакон≥чним: Ђ омпрматер≥ал≥в не ви¤влено, але особливоњ
дов≥ри не викликаЇ, до ф≥зичноњ прац≥ здатний. ÷ього було ц≥лком досить,
щоб на п≥дстав≥ горезв≥сноњ ƒирективи Ќ ¬ƒ та Ќ √Ѕ в≥д 24 листопада 1945
року за є 224/126 вчорашнього остарбайтера в≥дправити на довгих дев'¤ть
рок≥в на розбудову ћагн≥тогорського металург≥йного.
ƒехто пробував уникати ф≥льтрац≥йних табор≥в, але, повернувшись додому,
тим не менше змушений був звертатись до районного чи м≥ського в≥дд≥л≥в
Ќ ¬ƒ Ђна спов≥дьї, бо без санкц≥њ цього в≥домства неможливо було легальне
жити, трудитись, мати с≥м'ю.
—ьогодн≥ широк≥й громадськост≥ ще недоступн≥ оф≥ц≥йн≥ дан≥, ск≥льки
рад¤нських громад¤н пр¤мим етапом з нацистських були в≥дправлен≥ до б≥льшовицьких
концтабор≥в. јле з упевнен≥стю можна сказати, що таких було не один дес¤ток,
не одна сотн¤ тис¤ч.
ѕро те, ¤к –ад¤нська в≥тчизна зустр≥чаЇ своњх син≥в та дочок з ворожоњ
невол≥, досить швидко стало в≥домо у таборах вчорашн≥х нев≥льник≥в з ”крањни,
що опинились у британськ≥й та американськ≥й зонах окупац≥њ розгромленоњ
Ќ≥меччини. ≤ чимало украњнц≥в стали задумуватись над тим, чи варто повертатись
на батьк≥вщину, де знову хаз¤йнують б≥льшовики. ≤ питанн¤ про те, що може
чекати њх на р≥дн≥й земл≥ за те, що не в≥дмовились працювати на ворога,
що не загинули, а попали в полон, що вижили у нацистських кат≥вн¤х та таборах
смерт≥. Ќастрою, ¤к кажуть, додавали т≥, у кого були п≥дстави не любити
рад¤нську владу, хто в≥дчув њњ принади сповна. ≤ понад дв≥ст≥ тис¤ч украњнц≥в,
навчених г≥рким досв≥дом нацистського Ђнового пор¤дкуї, не ризикнули попробувати
ще б≥льшовицького повоЇнного способу житт¤. —к≥льки було серед них вих≥дц≥в
≥з –≥вненщини? —ьогодн≥ ще важко сказати, бо дос≥ н≥хто не ризикував вести
такого обл≥ку. ѕройшло понад п≥встол≥тт¤ з часу завершенн¤ другоњ св≥товоњ
в≥йни. Ќароди, що злою волею тотал≥тарних режим≥в були вт¤гнут≥ у цю найстрашн≥шу
в ≥стор≥њ людства р≥зню, мали змогу не т≥льки вивчити та проанал≥зувати
причини ц≥Їњ в≥йни, але й зробити висновки та вжити заход≥в, щоб под≥бне
не повторилось у майбутньому.
Ќа «аход≥ переможц≥ ≥ переможен≥ мали достатньо часу щоб ≥нтегруватись
у Їдину Ївропейську сп≥вдружн≥сть.
ƒ≥ти ≥ внуки тих, хто, осл≥плений ман≥акальними ≥де¤ми зверхност≥,
йшов завойовувати ЂжиттЇвий прост≥рї, знайшли в соб≥ силу, волю ≥ потребу
попросити вибаченн¤ у тих, кого г≥тлер≥вський режим погнав до –айху ≥ перетворив
у раб≥в XX стол≥тт¤. ”р¤д ‘–Ќ, ¤к в≥домо, вз¤в на себе також ≥ матер≥альну
компенсац≥ю за злод≥¤нн¤ нацизму стосовно француз≥в, бельг≥йц≥в, чех≥в,
пол¤к≥в та громад¤н ≥нших нац≥ональностей, ¤ких у роки в≥йни експлуатовано
та морально зн≥вечено фашистами. ƒавно вир≥шено питанн¤ про матер≥альну
компенсац≥ю ≥ пенс≥йне забезпеченн¤ за рахунок ‘–Ќ тих остарбайтер≥в украњнського
походженн¤, що живуть сьогодн≥ на «аход≥. ѕ≥д≥йшла черга ≥ до тоњ групи
людей, що у найб≥льш≥й м≥р≥ постраждала в≥д коричневоњ чуми. ћаЇмо на уваз≥
населенн¤ ”крањни, зокрема тих њњ громад¤н, хто п≥встол≥тт¤ тому у юнацькому
в≥ц≥ силом≥ць був гнаний у фашистську неволю. —ьогодн≥ вже немаЇ двох м≥льйон≥в
трьохсот тис¤ч колишн≥х украњнських остарбайтер≥в. «а даними останньоњ
реЇстрац≥њ в наш≥й держав≥ њх залишилось живими трохи б≥льше н≥ж 600 тис¤ч,
тобто приблизно один ≥з чотирьох. Ќа –≥вненщин≥ к≥льк≥сть цих людей с¤гаЇ
щось б≥льше п'¤ти тис¤ч.
’то вони? як≥ вони? ћайже п'¤ть дес¤тил≥ть ¤рлик Ђостарбайтераї важким
каменем т¤ж≥в над долею кожного. «а ,те, що прот¤гом року - двох вимушен≥
вони були по-рабськи працювати на окупанта, бо не зум≥в, не здатним був
захистити њх режим, що називав себе народним, класовим, найдемократичн≥шим.
ƒовг≥ роки у себе на батьк≥вщин≥ влада њх називала спершу зрадниками, згодом
Ч Ђненад≥йнимиї, а в≥дтак просто громад¤нами другого сорту. Ќарешт≥ про
них н≥би забули. јле час не зупин¤вс¤. —ьогодн≥ тим, хто дожив до наших
дн≥в, уже давно за ш≥стдес¤т. —ивина покрила њх голови, хоч руки продовжують
трудитись. “а дес¤тил≥тт¤ не можуть стерти з пам'¤т≥ того, що було впродовж
њхнього житт¤. Ѕо це трагед≥¤ ц≥лого покол≥нн¤, ¤кому ≥стор≥¤ приготувала
драматичну, болючу назву заручник≥в другоњ св≥товоњ в≥йни.
…осип ѕј÷”Ћј,
доцент ”крањнськоњ державноњ академ≥њ водного господарства.
ќльга —ќ–ќ’јЌ,
викладач –≥вненського державного педагог≥чного ≥нституту.
[«аручники другоњ св≥товоњ] [—погади
остарбайтера є ќј197] [Ќев≥льницький окраЇць]
[«а картоплину - розстр≥л]
[«а вел≥нн¤м жорстоких обставин]
[ћал≥ в'¤зн≥] [«марнована
молод≥сть] [Ќа примусових роботах]
[«авд¤ки п≥дтримц≥ добрих людей]
[ўе й висмоктували кров нашу] [¬≥дчай
дав силу дл¤ втеч≥]
[Ўукав пор¤тунку в малюнках
≥ в≥ршах] [’олод чужини] [ћ≥сто
печал≥] [¬ невол≥]
[—кр≥зь ≥ завжди Ї люди]
