« недогл¤ду охорони двер≥ нашого вагона ви¤вились уноч≥, коли поњзд ≥шов через ≥верецьк≥ л≥си, недобре замкнен≥, ≥ хлопц≥ ¤кось зум≥ли њх в≥дзначити. ƒехто насм≥ливс¤ вискочити пр¤мо на ходу поњзда. ≤ хоч була н≥ч, охорона, що знаходилась в останньому вагон≥, все-таки пом≥тила. ѕочалас¤ стр≥л¤нина з автомат≥в. ћи так ≥ не дов≥дались, чи вдалос¤ вт≥качам залишитис¤ живими. “≥, що вт≥кали, були з ѕол≥сс¤, можливо, хтось ≥ д≥ставс¤ до свою дому.
¬ранц≥, коли поњзд зупинивс¤, в вагон наскочили розлючен≥ начальник охорони й солдати ≥, погрожуючи зброЇю, з криком та лайкою допитувались, хто в≥дкрив двер≥ та зв≥дки вт≥кач≥, ¤к њх пр≥звища. —еред нас був хлопець, що трохи знав н≥мецьку мову. ¬≥н розтлумачив, що вт≥кач≥ з одного села з ѕол≥сс¤. ¬и¤вилось, що у вагон≥ з того села залишились два, старшого в≥ку, чолов≥ки. ¬сю свою лють н≥мц≥ з≥гнали на цих двох нещасних. Ѕили так, що кров позаливала обличч¤. Ќат≥шившись над б≥долахами, н≥мц≥ вийшли ≥ закрутили двер≥ дротом. ÷е була кара дл¤ всього вагона. “епер ми були закрит≥ ≥ вдень ≥ вноч≥.
¬езли нас к≥лька дн≥в. ѕоњзд зупин¤вс¤ т≥льки раз на добу. Ќам дозвол¤лос¤ виходити, щоб набрати води, вмитись, тощо. ¬≥ддал¤тись в≥д вагон≥в не дозвол¤лось, охорона пильно стежила... ѕ≥сл¤ короткоњ зупинки нас знову заган¤ли в вагони.
ѕ≥д час багатогодинних перегон≥в в≥д зупинки до зупинки, ц≥лком натурально, виникала необх≥дн≥сть у виконанн≥ звичайних потреб людського орган≥зму. ≤ хлопц≥ знайшли вих≥д ≥з скрутного становища. ¬они приладнали в кутку вагона ширму ≥з од≥¤ла та поставили велику консервну банку. Ѕанка спорожн¤лась через в≥конце в верху вагона.
Ќарешт≥, к≥нцевий етап дороги. Ќас привезли в м≥сто Ќойштадт Ч Ќовий ¬≥день. «нову таб≥р, але в ньому були вже т≥льки д≥вчата. „ерез дек≥лька дн≥в нас вишикували в колони ≥ повели в м≥сто √≥нтерберг. «а колоною йшла вантажна автомашина ≥, коли хтось не витримував довгого шл¤ху ≥ падав, його п≥дбирали. ≥нець шл¤ху довелось ≥ мен≥ њхати в т≥й 'машин≥. “аб≥р, у ¤кий нас привели, був величезний. ” ньому з≥бралось б≥льше чотирьох тис¤ч людей.
”мови житт¤ важко описати. –обота на завод≥ була в дв≥ зм≥ни, по дванадц¤ть годин. ¬одили колоною, п≥д охороною солдат≥в. ∆или в бараках, з двоповерховими нарами, холодних, брудних, без будь-¤ких сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних прим≥щень.
Ќайб≥льше доп≥кав голод. ћи були голодн≥ завжди. √одували три рази на день, але те, що њли, назвати њжею важко, та й давали њњ мало. ’л≥б д≥стававс¤ вранц≥ Ч по 250 грам≥в на добу. Ќа сн≥данок Ч оцей шматок та скл¤нка чогось схожого на каву чи чай. ’л≥б був з ¤коюсь дом≥шкою, твердий, важкий, погано випечений. ≤ д≥лити його на ц≥лий день було понад наш≥ сили. „аст≥ше ми його з'њ-дали вранц≥, на сн≥данок. Ќа об≥д була юшка, ¤ку ми називали баландою. Ѕаланда була й на вечерю.
¬≥д недоњданн¤, т¤жких умов прац≥ та побуту люди невдовз≥ почали хвор≥ти. «ахвор≥ла ≥ ¤. —тали бол≥ти руки ≥ ноги, ¤ вже не могла витримати ц≥лу зм≥ну на завод≥ Ч ≥ мене перевели на кухню. “ам побачила, ¤ку ≥ з чого готували нам њжу, оту баланду. ¬ основному це була бруква, пос≥чена на машин≥, часом привозили картоплю. ѕригадую, вл≥тку, в гар¤чу пору, привезли машину Ђм'¤саї, ¤ке мен≥ довелось вивантажувати. ÷им м'¤сом були к≥нськ≥ голови, по ¤ких уже повзали черви.
ћен≥, ¤к хвор≥й, де¤кий час давали перепустку на в≥льний вих≥д, ≥з .табору Ч ходити до л≥кар¤. Ќеподал≥к в≥д нашого знаходивс¤ таб≥р чеських роб≥тник≥в. ”мови њх житт¤ були набагато кращ≥. “аб≥р не охорон¤вс¤, вони мали в≥льний вих≥д до м≥ста, не носили нашитого знака Ђќстї. јле головне Ч њх годували набагато краще, та й з дому вони одержували посилки. «наючи про наше голодовуванн¤, чехи старалис¤ допомагати њжею. оли мен≥ вдавалос¤ вийти з табору до л≥кар¤, ¤ йшла до них. ¬они завжди мали в запас≥ щось ≥з њж≥ ≥, побачивши мене б≥л¤ табору, виносили що-небудь ≥ клали в ¤щик дл¤ см≥тт¤. Ќайчаст≥ше то були шматки хл≥ба. ј в табор≥ мене вже чекали подруги, ¤ким припадало хоч по кусочку.
„ерез голод, т¤жку працю, хвороби ми все б≥льше втрачали людський вигл¤д. Ѕ≥льш в≥дважн≥, р≥шуч≥ почали вт≥кати ≥з табору в над≥њ, що пощастить потрапити до бауера на село. оли втеч≥ почаст≥шали, в табор≥ побудували шибеницю ≥, з≥бравши вс≥х нас, оголосили, що кожний, хто спробуЇ втекти, буде пов≥шений.
ƒо нас часом приходили власовц≥. ƒе¤к≥ з них радили задл¤ того, щоб вийти з табору, вступити в –ќј. ƒл¤ цього н≥мц≥, напевно, ≥ пускали њх. јле бажаючих дл¤ вступу в –ќј Ч власовську арм≥ю не знаходилось.
якось у таб≥р прийшов хлопець ≥з нашого села, ћихайло. ¬≥н працював у бауера, недалеко в≥д ¬≥дн¤. ќдержавши з дому мою адресу, в≥н постаравс¤ мене в≥дв≥дати. ѕобачивши наш≥ умови, пожал≥в, що не знав цього: у нього лежить торба сухар≥в, ¤к≥ прив≥з ще з дому, Ч ≥ ¤кби знав, ¤к≥ ми голодн≥, прин≥с би њх... оли до нас знов прийшли власовськ≥ солдати, ¤ њм розпов≥ла про сухар≥ ≥ про те, що ми не можем вийти з табору, щоб њх привезти.
Ч ј ми прийдемо до вас у найближчу суботу ≥ спробуЇм непом≥тно перер≥зати в зручному м≥сц≥ др≥т, Ч сказав один з них.
—ухар≥ не виходили з голови н≥ вдень, н≥ вноч≥. ≤ хоч страшно було вийти з табору Ч шибениц¤ нагадувала про кару, ¤ка може сп≥ткати, але голод змушував ≥ти на ризик. ¬ласовець усе Ч таки зробив те, що об≥ц¤в. (ќхорона табору не дуже звертала увагу на своњх союзник≥в, звикнувши до того, що вони приходили). “ому йому вдалос¤ непом≥тно перер≥зати др≥т ≥ показати те м≥сце Ч мен≥.
¬ечер≥, коли вже добре стемн≥ло, ми з одною польською д≥вчиною п≥шли в напр¤мку до д≥рки. јле коли п≥д≥йшли майже до огорож≥, вартовий з вишки пом≥тив нас ≥ почав стр≥л¤ти. јле кул≥ в нас, на щаст¤, не влучили. „ерез пост≥йне бомбардуванн¤ в табор≥, ¤к ≥ в ц≥лому м≥ст≥, зовн≥шнього осв≥тленн¤ не було. «авд¤ки цьому, поки охорона приб≥гла на м≥сце под≥њ, нам пощастило вислизнути в барак. ћайже ц≥лу н≥ч у табор≥ сто¤ли метушн¤, крики. Ќачальник табору, охорона скажено бушували в бараках, шукаючи тих, хто спробував ут≥кати. “≥льки п≥д ранок усе затихло. “епер про те, щоб вийти з табору, а тим б≥льше повернутис¤ непом≥ченою, не могло бути й мови. јле голод увесь час нагадував про сухар≥. ћ≥й земл¤к ћихайло б≥льше до нас не приходив, бо працював неблизько. як до нього њхати, ¤ знала, Ч в≥н залишив адресу ≥ добре по¤снив, ¤к його шукати. ≤ думка про ще одну спробу вийти з табору мене не залишала.
¬ нед≥лю на роботу нас ≥нколи водили не н≥мецьк≥ солдати, а вибран≥ ≥з наших же остарбайтер≥в старости. ¬ нашому барац≥ старостами були дв≥ д≥вчинки з иЇва. ≤ ¤ з т≥Їю ж польською д≥вчинкою вир≥шили цим скористатись. ” нед≥лю в першу зм≥ну ми були в≥льн≥ ≥, коли перша зм≥на вишикувалас¤ в колону, щоб йти на завод, ми стали в к≥нц≥ колони й вийшли з табору. ÷ього старости не пом≥тили, а д≥вчата в колон≥, певно, сприйн¤ли нас за новачк≥в.
ѕройшовши вулицею де¤ку в≥дстань, ми стали в≥дставати. “≥льки тепер нас пом≥тили старости. ќдна з них затрималась, пропустивши колону, ≥ п≥д≥йшла. Ч якщо вам кудись потр≥бно, то не плутайтесь у колон≥, а швидше йд≥ть, Ч сказала вона.
ћи повернули в ≥ншу вулицю. я вже трохи ознайомилас¤ з м≥стом, коли ходила до л≥кар¤, ≥ приблизно знала, де знаходитьс¤ зал≥зничний вокзал. “уди ми д≥йшли без перешкод. јле тут, т≥льки-но вийшли на перон, хтось схопив мене за плече ≥з гр≥зним Ђ√альтї. ћи були затриман≥ пол≥цаЇм. ƒ≥ватись було н≥куди, ми страшенно перел¤кались ≥ на запитанн¤, зв≥дки ми, назвали св≥й таб≥р. ѕлутано, з плачем пробували йому по¤снити, що сьогодн≥ в≥льн≥ в≥д роботи Ч ≥ нас в≥дпустили з табору, щоб в≥дв≥дати своњх земл¤к≥в у ¬≥дн≥. Ќа наше щаст¤, пол≥цай був не дуже об≥знаний з режимом у табор≥ ≥ майже пов≥рив нам. ѕочувши, проте, що не маЇмо з собою н≥¤ких документ≥в, наказав повертатись.
” таб≥р повертатись ми не могли: там чекала ¤кщо не шибениц¤, то ≥нша кара. ¬ир≥шили: коли буде погон¤, вт≥катимемо ск≥льки сил. ’ай краще застрел¤ть...
«айшли в к≥рху. Ќ≥коли в житт≥ не доводилось так молитись. —то¤ли ≥з сльозами на очах ≥ в думц≥ просили Ѕога, щоб нас захистив, не дав загинути. ћи розум≥ли тепер своЇ безвих≥дне становище. —трах заглушив нав≥ть голод.
¬ийшовши з к≥рхи, п≥шли за м≥сто. Ќапевно, в≥дчай дав нам сили пройти к≥лометр≥в ш≥сть до зал≥зничноњ зупинки. Ћюдей було мало, ≥ поки ми чекали поњзда, нас н≥хто не затримав. оли поњзд п≥д≥йшов, с≥ли в вагон ≥ прињхали в ¬≥день. Ќа вход≥ у вокзал сто¤ли два жандарми ≥ перев≥р¤ли документи. ѕобачивши њх, ми наст≥льки зл¤кались та розгубились, що не здатн≥ були н≥ думати, н≥ в≥рно оц≥нити ситуац≥ю. ћов заг≥пнотизован≥, п≥шли до дверей. ¬ажко збагнути, чому так сталос¤, але жандарми нас не затримали. ” той день нам щастило, а може, Ѕог почув молитви.
« вокзалу п≥шли до ≥ншоњ зал≥зничноњ станц≥њ з ¤коњ йшов поњзд у необх≥дному нам напр¤мку. Ќ≥ на шл¤ху до станц≥њ, н≥ на вокзал≥ нас н≥хто не зупинив. ћи трохи заспокоњлись, з'¤вилас¤ над≥¤, що все зак≥нчитьс¤ добре. “епер ми в≥дчули голод ≥ втому. јле треба було ще проњхати дв≥ зупинки. ¬ поњзд ми с≥ли без перешкод ≥, вийшовши на потр≥бн≥й зупинц≥, розпитали, ¤к пройти до того села, де жив ћихайло. ¬и¤вилос¤, що треба йти ще дес¤ть к≥лометр≥в. ј сил уже не було. “а розум≥ючи, що там, може, наш пор¤тунок, з величезними зусилл¤ми ми все-таки д≥йшли до того села ≥ знайшли господарство, де працював м≥й земл¤к.
Ѕуло вже темно, коли ми зайшли на подв≥р'¤. ѕобачивши нас, ћихайло дуже зрад≥в. оли дов≥давс¤, що ми вт≥кали з табору ≥ нам загрожуЇ б≥да, зав≥в у свою к≥мнату, дав трохи поњсти, а сам поб≥г покликати своњх товариш≥в, щоб порадитись, що робити, ¤кий знайти вих≥д ≥з становища, в ¤ке ми потрапили. ƒовго переховувати нас не можна, бо його хаз¤њн побачить ≥ спов≥стить куди сл≥д, або просто вижене. ’оч в≥н був непоганою людиною, добре ставивс¤ до ћихайла, але все-таки побоњтьс¤ в≥дпов≥дальност≥.
ѕо - вс¤кому м≥ркували, р≥зн≥ вар≥анти пропонувались, але к≥нець к≥нцем зрозум≥ли, що Їдино можливе р≥шенн¤ Ч це п≥ти в ¤кийсь арбайтсамт Ч б≥ржу прац≥ ≥ за¤вити, що ми в≥дстали в≥д поњзда, ≥ просити, щоб в≥дправили нас до ¤когось бауера. ѕри цьому м≥сто, куди зголоситись, маЇ знаходитись трохи дал≥ в≥д ¬≥дн¤ ≥ з протилежного боку в≥дносно нашого табору. «вичайно, це також ризик, але були випадки, коли вт≥кач≥ з табор≥в таким способом р¤тувались.
ѕереночувавши в к≥мнат≥ ћихайла, ми вранц≥ п≥шли в м≥сто Ўв≥хат, що не дуже далеко в≥д села. ћихайло добув нам сн≥данок, та ще й на дорогу дещо дав, а щоб не видно було, що ми остарбайтери, з од¤гу свого в≥дпороли нашит≥ знаки Ђќстї. ѕо дороз≥ нас н≥хто не затримав, ≥ ми в той же день прийшли на б≥ржу прац≥. “ам на допит≥, ми твердили одне ≥ так Ч ми в≥дстали в≥д поњзда, там залишились наш≥ реч≥ ≥ документи. Ѕуло вже п≥зно, ≥ нас, напевно, щоб не мати соб≥ мороки, в≥двезли в ¤кийсь розпод≥льчий пункт. “ам ми також твердили одне ≥ теж: в≥дстали в≥д поњзда. Ќарешт≥, нам видали посв≥дченн¤ ≥ в≥двели в будинок, схожий на велику клуню. “ам уже було багато людей р≥зних нац≥ональностей. —то¤ли гол≥ нари без постел≥, в ст≥нах Ч щ≥лини.
“римали нас дек≥лька дн≥в. ¬есь цей час ми з подругою дуже бо¤лись, чи не шукають нас ≥з табору. јле десь на трет≥й день мене викликали ≥ сказали, що буду працювати у бауера ≥ що в≥н за мною прињхав.
—вою рад≥сть, своњ почутт¤ ¤ тод≥ не змогла висловити. я зрозум≥ла, що ми вр¤тован≥, що в таб≥р нас не повернуть.
√осподарство було не мале. “ам вже працювали два хлопц≥, ¬асиль та ≤ван. ¬они були в≥йськовополонен≥, ¤ким пощастило потрапити до бауера.
’аз¤њн зав≥в мене на кухню ≥ сказав, що ¤ нова роб≥тниц¤ ≥ щоб мене нагодували.
оли ми голодували в табор≥, нашою мр≥Їю було потрапити на село. “а ви¤вилось, що ≥ на сел≥ буваЇ не набагато краще. ѕ≥сл¤ табору ¤ була вкрай знесилена, а тут довелос¤ братись за важку, непосильну .роботу. –обочий день розпочинавс¤ десь годин≥ о п'¤т≥й, а зак≥нчувавс¤ п≥зно ввечер≥. “ака прац¤ ви¤вилась мен≥ не п≥д силу, незабаром у мене почала бол≥ти рука. —початку ¤ терп≥ла, бо¤лась, що коли хаз¤њн взнаЇ, що не можу працювати, в≥дправить на б≥ржу прац≥, а зв≥дти ¤ знов потраплю в таб≥р. Ѕ≥ль у руц≥ б≥льшав а кожним днем, але ¤ намагалась це приховувати. оли на мене хтось дививс¤, ¤ працювала двома руками, а коли робила щось сама, то т≥льки одною.
“а все-таки настав день, коли ¤ вже не змогла приховати, що в мене хвора рука. ¬ той день хаз¤њн поставив мене готувати бетон. я стала б≥л¤ ¤щика з лопатою ≥ заплакала. Ч ўо трапилось, чого ти плачеш? Ч запитав хаз¤њн.
я показала йому розпухлу руку. Ч «бирайс¤ ≥ йди в м≥сто до л≥кар¤, Ч наказав в≥н невдоволено.
ќгл¤нувши руку, л≥кар сказав, що мен≥ треба л¤гати в л≥карню негайно, бо справа з рукою дуже серйозна. ¬ той же день в≥н влаштував мене в л≥карню. “акий вчинок, таке ставленн¤ до остарбайтера мен≥ здалис¤ просто неймов≥рними. Ќе знаю, чи то був н≥мець, чи австр≥Їць, але то була дуже добра, чуйна до людського гор¤ людина. Ќапевне фашистська отрута не зачепила його серце.
¬ л≥карн≥ провели обстеженн¤ руки б≥льш детально, зробили анал≥зи. ¬исновок був дл¤ мене страшний: рука не п≥ддаЇтьс¤ л≥куванню, њњ треба ампутувати. ÷е був дл¤ мене страшний удар. я плакала, не могла н≥ спати, н≥ њсти, ≥ весь час плакала, сказала, що руки р≥зати не дам. Ќа мене кричали, про щось питали. Ќарешт≥, п≥шли з палати. оли б≥л¤ л≥жка з≥брались л≥кар≥, ¤ в≥двернулась до ст≥ни. ¬ той же день прийшов перекладач ≥ сказав, що мене повезуть до ¤когось спец≥ал≥ста на огл¤д. Ќа моЇ щаст¤, л≥кар, ¤кий мене обстежив, за¤вив, що руку можна л≥кувати.
„ерез два м≥с¤ц≥ л≥куванн¤ на руку наклали г≥пс ≥ в≥двезли до хаз¤њна. Ћ≥кар, ¤кий прив≥з мене, сказав хаз¤њну, що мен≥ до повного одужанн¤ потр≥бн≥ пост≥йний контроль у л≥карн≥, посилене харчуванн¤. ¬≥дпов≥дь хаз¤њна була категорична: буде працювати Ч хай залишаЇтьс¤, не буде Ч хай ≥де куди хоче.
ћо¤ к≥мната ви¤вилась замкненою, ≥ ¤ змушена була п≥ти ночувати до сус≥дськоњ д≥вчини ƒун≥. ¬ранц≥ мене побачила њњ хаз¤йка ≥, дов≥давшись, що хаз¤њн мене фактично вигнав, порадила йти в управу ≥ поскаржитись. я так ≥ зробила. ¬ислухавши мене, начальник управи подзвонив до мого хаз¤њна. –озмова була довгою ≥ гострою. Ч …ди ≥ займай свою к≥мнату. ј коли ще раз замкне, прийдеш до мене, Ч сказав в≥н, зак≥нчивши розмову по телефону.
оли ¤ повернулась, к≥мната мо¤ була в≥д≥мкнена. я л¤гла ≥ пролежала ц≥лий день. Ќ≥ об≥дати, н≥ вечер¤ти мене не кликали. Ќа другий день трохи поњсти принесла ƒун¤. оли п≥шла в л≥карню на перев'¤зку, розпов≥ла медсестр≥, що хаз¤њн не хот≥в пускати в к≥мнату ≥ що не даЇ њсти. ¬она дала мен≥ булочку, дуже обурювалась. ≤ кожного разу, коли ¤ приходила в л≥карню, вона давала мен≥ щось поњсти, вже заздалег≥дь приготовлене дл¤ мене.
¬ажке мен≥ було перший час п≥сл¤ л≥карн≥. ’аз¤њн спробував ще один раз замкнути к≥мнату, ≥ ¤ змушена була знов ≥ти в управу. ѕ≥сл¤ того стали часом давати њсти. оли ¤ приходила до ƒун≥, ≥≥ хаз¤йка давала мен≥ щось поњсти.
«годом ¤ стала потроху робити легку роботу Ч ставленн¤ хаз¤њв дещо зм≥нилос¤.
Ќастала весна 1945 року. якось у нед≥лю зранку ¤ почула монотонний стук≥т, що долинав з вулиц≥. ¬ийшовши на вулицю, побачила, що ведуть колону в≥йськовополонених. —еред них уп≥знала двох знайомих, ¬асил¤ та ≤вана, що працювали у мого хаз¤њна, коли ¤ до нього прибула. ѕроход¤чи мимо, вони помахали мен≥ руками.
ќстанн≥м часом скр≥зь дуже бомбили, часом бомби падали ≥ на сел≥. ” будинок, в ¤кому жила мо¤ подруга ƒун¤, попала бомба ≥ зруйнувала його. ¬она в≥дмовилась поселитись у дом≥ хаз¤њна ≥ приходила ночувати до мене.
¬ той день, коли вели в≥йськовополонених, п≥зно увечер≥ Ч ƒун¤ була вже у мене Ч в к≥мнату зайшла хаз¤йка з пол≥цаЇм.
Ч «бирайтесь, ¤ в≥дведу на м≥сце збору остарбайтер≥в. —ьогодн≥ вас вс≥х в≥двезуть у таб≥р, Ї такий наказ, Ч сказав пол≥цай.
я стала проситись, показувала руку в г≥пс≥. јле н≥чого не допомогло, мусили йти за ним. Ќе дав ƒун≥ нав≥ть п≥ти за своњми речами. ’аз¤йка мовчала, не втручалась у розмову.
оли ми прийшли на вказане м≥сце, машина з людьми вже поњхала в м≥сто. ј нам сказали, щоб повертались до своњх хаз¤њн ≥ н≥куди не виходили.
Ќа другий день п≥зно ввечер≥ ми з ƒунею сид≥ли в к≥мнат≥ б≥л¤ в≥кна. ƒвер≥ були не замкнен≥, бо хаз¤њн не дав ключа. –аптом вони тихенько в≥дчин¤ютьс¤ ≥ в к≥мнату заход¤ть двоЇ в≥йськовополонених Ч ¬асиль ≥ ≤ван. ѕереконавшись, що за ними н≥хто не йде ≥ скр≥зь тихо, вони розпов≥ли, що втекли, коли њх вантажили вноч≥ у вагони. ÷≥лий день сид≥ли в близькому л≥с≥, а коли стемн≥ло, прийшли сюди шукати сховище.
“рохи заспокоњвшись, ми почали радитись, де њх заховати. ¬ир≥шили, що найкраще буде сховатись на горищ≥ в клун≥. ќт т≥льки з њжею буде погано, бо вз¤ти щось ≥з кухн≥ неможливо.
Ч Ќ≥чого, ¤кось перетерпим, вже не довго залишилось чекати, наш≥ близько, Ч- сказали хлопц≥.
÷е було першого кв≥тн¤, а через три дн≥ ¤кась в≥йськова н≥мецька частина, в≥дступаючи, вв≥йшла в наше село. Ѕагато солдат≥в прибуло ≥ на наше подв≥р'¤. оли стали влаштовуватись на н≥ч, ¤ з жахом побачила, що дек≥лька з них л≥зуть стелитись на горище, де заховались хлопц≥. ќт¤мившись, ¤ швидко п≥дв'¤зувала руку п≥дв'¤зкою до шињ ≥ пол≥зла на горище.
Ч уди ти л≥зеш, до нас? Ч запитав ¤кийсь солдат Ч “и ще на них працюЇш?
я в≥дпов≥ла, що хаз¤йка послала мене шукати ¤Їць, бо тут десь курка несетьс¤. ≤, наче шукаючи гн≥здо курки, доповзла до м≥сц¤, де затањлись хлопц≥. ѕошепки ¤, њм розказала, ¤ка виникла небезпека, ≥ зл≥зла з горища. —трах ≥ хвилюванн¤ за хлопц≥в не залишав мене н≥ на хвилину. я розум≥ла, що житт¤ њх висить на волосинц≥.
”в≥йшовши ввечер≥ в свою к≥мнату, ¤ побачила, що тут стел¤тьс¤ спати двоЇ солдат. Ќезабаром мала прийти Ћун¤, ≤ ми були б на н≥ч без м≥сц¤, тому ¤ п≥шла до хаз¤йки ≥ з плачем розказала, що мою к≥мнату зайн¤ли солдати. “епер хаз¤њ розум≥ли, що н≥мц≥ вт≥кають, що незабаром тут будуть рад¤нськ≥ в≥йська ≥ треба м≥н¤ти своЇ ставленн¤ до мене. “ому хаз¤йка послала хаз¤њна, щоб солдатам дав ≥нше м≥сце ≥ зв≥льнив мою к≥мнату. оли солдати залишили њњ, той дав мен≥ ключ в≥д нењ.
я п≥шла до вор≥т зустр≥ти ƒуню. ’оч скр≥зь було багато солдат≥в, вона все-таки зум≥ла прийти. —пати ми не л¤гали, бо становище було неспок≥йне, хвилювались за. хлопц≥в, що на горищ≥.
–аптом щось п≥д л≥жком заворушилось. ћи, нал¤кан≥, схопились - та до дверей.
Ч Ќе б≥йтесь, це ¤ Ч прошепот≥в, вилаз¤чи з-п≥д л≥жка один з них, ≤ван.
Ч- Ѕоже, ¤к ти сюди зайшов ≥ чого ти зл≥з з горища? Ч спитала ¤, от¤мившись в≥д перел¤ку.
Чј ¤ не м≥г б≥льше тихо лежати, бо почав кашл¤ти. оли стемн≥ло, п≥дн¤вс¤, пройшов по горищу ≥ зл≥з. Ќ≥хто на мене не звернув уваги, прийн¤вши поноч≥ за свого. “во¤ к≥мната була незамкнена, а ти сто¤ла б≥л¤ вор≥т.
«вичайно, в так≥й ситуац≥њ про сон вже не було ≥ мови. ћи втрьох сид≥ли ≥ намагалис¤ щось придумати, ¤к вр¤туватись. Ѕо ж за переховуванн¤ в≥йськовополоненого покарають ≥ нас.
‘ронт наближавс¤, недалеко йшов б≥й. Ѕуло ¤сно, що через день - два ми будемо в≥льн≥, ¤кщо н≥чого не трапитьс¤. јби т≥льки не знайшли хлопц≥в.
—еред ноч≥ бачимо, що хтось п≥дходить до в≥кна, тихенько стукаЇ в шибку. ћи принишкли, нал¤кан≥.
Ч“а це ж ¬асиль, впуст≥ть його швидше, Ч прошепот≥в ≤ван, уп≥знавши свого товариша. я швидко, ¤комога тих≥ше в≥дчинила двер≥ Ч ≥ в≥н проскочив у к≥мнату. “епер ¤ вже зовс≥м розгубилась. ”ранц≥ хтось може зайти Ч ≥ тод≥ б≥ди не минути.
оли стало св≥тати, хлопц≥ поховались, один Ч п≥д л≥ж-ко, другий Чу шафу. –ано, годин≥ о п'¤т≥й, ¤к звичайно, ми з ƒунею вийшли, ¤ замкнула двер≥ на ключ ≥ п≥шла братись за роботу.
Ќа наше щаст¤, солдати, ¤к т≥льки з≥йшло сонце, залишили подв≥р'¤. «а роботу ¤ вз¤лась так, наче не хвора ≥ працюю за добру платню. –обила все старанно, швидко, не жал≥ючи нав≥ть хвороњ руки. ’аз¤йка з дочкою вињхали вранц≥, напевно, кудись дал≥ в≥д фронту. ’аз¤њн перший раз за весь час запросив мене на об≥д на кухню.
Ч ј тепер скажи, що робить у твоњй к≥мнат≥ ≤ван? Ч запитав в≥н мене п≥сл¤ об≥ду.
Ч Ќ≥чого, сидить Ч в≥дпов≥ла ¤, зовс≥м розгублена та нал¤кана. «начить, подумала ¤, хаз¤њн бачив, коли в≥н ≥шов до моЇњ к≥мнати, ≥ вп≥знав його. я сто¤ла н≥ жива н≥ мертва, чекала найг≥ршого.
Ч Ќа, занесли йому њсти, в≥н голодний, Ч сказав неспод≥вано хаз¤њн ≥ поклав на ст≥л пакунок з њжею.
ћоЇму здивуванню не було меж. я мовчки вз¤ла пакунок, забувши нав≥ть под¤кувати, ≥ швидко п≥шла в свою к≥мнату. оли розпов≥ла хлопц¤м, що трапилось, вони спочатку нал¤кались, а пот≥м, пом≥ркувавши, заспокоњлись. Ќапевно, нам нема чого бо¤тись, н≥мц≥ вт≥кають, гелер хаз¤њн боњтьс¤, щоб ми чого поганого не вчинили, коли прийдуть наш≥.
“акий висновок заспокоњв нас. я п≥шла до хаз¤њна ≥ сказала, що одна з роботою не справлюсь, хай ≤ван мен≥ допомагаЇ.
Ч ƒобре, Ч подумавши, погодивс¤ той, хай т≥льки зм≥нить св≥й од¤г. я йому щось дам од¤гнути.
“аким чином ≤ван вийшов на легальне становище. ј ¬асил¤ ми вир≥шили ховати й надал≥. “ак довелос¤ нам прожити до чотирнадц¤того кв≥тн¤. ¬ цей день рад¤нськ≥ в≥йська зайн¤ли село. 15 кв≥тн¤ нас вивезли в напр¤мку Ѕратислави. ’лопц≥в у дороз≥ в≥докремили ≥ забрали в арм≥ю, а ж≥нки, д≥вчата, вс≥, хто не п≥дл¤гав призову в арм≥ю, решту шл¤ху долали п≥шки б≥льше тижн¤.
” Ѕратислав≥ нас пом≥стили в величезний таб≥р, там з≥бралось майже 14 тис¤ч колишн≥х остарбайтер≥в. ћи потроху в≥дходили в≥д тих страх≥ть, що пережили. √одували непогано, були ≥ л≥кар≥. „ерез два м≥с¤ц≥, в червн≥, нас повезли на Ѕатьк≥вщину.
–ука в мене ще бол≥ла, рана не зовс≥м загоњлась. Ќа кордон≥ в яссах забрали наш≥ документи. Ѕула в мене ≥ л≥карська дов≥дка з л≥карн≥ про хворобу руки, звичайно, н≥мецькою мовою, њњ також забрали, сказали, що вдома наш≥ л≥кар≥ розберутьс¤ сам≥.
ѕовернувшись додому, ¤ ще п≥втора року б≥дувала з рукою. ≥лька раз≥в накладали г≥пс, але рука так ≥ залишилась нед≥ючою. ќсь так т¤жка прац¤ нев≥льника забрала моЇ здоров'¤, зн≥вечила долю. “епер ¤ хвора, одинока. «гадую т≥ роки ≥ думаю: живуть там, у далек≥й јвстр≥њ, люди, д≥ти мого хаз¤њна, нащадки, користуютьс¤ його спадщиною, у ¤к≥й Ї ≥ мо¤ прац¤, моњ сльози; м≥й б≥ль. ј може, живуть ≥ще й колишн≥ хаз¤њ. ≤ чи згадали коли-небудь вони свою колишню нев≥льницю? ј ¤кщо згадали, то ¤к? як людину, з в≥дчутт¤м вини, чи просто ¤к ¤кусь р≥ч, що була колись на господарств≥. ’очетьс¤ в≥рити, що ¤к людину.
 |
 |
