ѕеребував ¤ в тому табор≥ небагато часу. ѕрацював на р≥зних роботах, у р≥зних м≥сц¤х: возили в м≥ста чи села поблизу Ћансдорфа. “од≥ ще не було багато в≥йськовополонених, тому н≥мц¤м через нестачу робочоњ сили доводилось мати ¤кби пересувн≥ робоч≥ команди. ”мови житт¤ та прац≥ в табор≥ були нелегк≥, робота нам вид≥л¤лась завжди т¤жка, робочий день тривав дванадц¤ть годин. јле все-таки т≥ умови були значно кращ≥, н≥ж умови, в ¤ких жили ≥ працювали пот≥м рад¤нськ≥ в≥йськовополонен≥ в страшних таборах смерт≥. ƒе¤кий час ми ходили в польському в≥йськовому од¤з≥. « приходом зими умови значно пог≥ршали, поширились хвороби, доп≥кав холод.
„ерез к≥лька м≥с¤ц≥в мене перевезли в таб≥р дл¤ в≥йськовополонених п≥д назвою Ђ√аусвердї. “ут також працювало на р≥зних роботах. ”мови житт¤ були т¤жк≥. Ѕараки зимою дуже погано опалювались, погр≥тись чи просушити од¤г н≥де. ¬ бараках - дво -, або триповерхов≥ нари, пост≥ль поганенька, дуже р≥дко м≥н¤лась. √одували три рази на день, звичайною таб≥рною њжею Ч кава рано ≥ на вечерю, ¤кась юшка чи суп в об≥д, часом ¤кась каша чи картопл¤. ’л≥ба Ч 300 грам≥в на день. –обочий день Ч дванадц¤ть годин. –обота в основному на завантаженн≥ та розвантаженн≥ вагон≥в ≥ автомашин.
¬ лютому 1941 року перевезли мене в м≥сто оментц, де працював на фабриц≥ керам≥чних канал≥зац≥йних труб. “аб≥р, умови житт¤ в ньому та харчуванн¤ мало чим в≥др≥зн¤лись в≥д попередн≥х. ¬ к≥нц≥ кв≥тн¤ того ж року ¤ отримав т¤жку травму правоњ руки ≥ потрапив у л≥карню в м≥сто ен≥гсвартс.
¬ л≥карн≥ в≥др≥зали спочатку два пальц≥, а через дв≥ нед≥л≥ Ч ще одного. «алишились два пальц≥ Ч великий ≥ вказ≥вний, але вказ≥вний залишивс¤ нед≥ючим назавжди. ¬ л≥карн≥ ¤ перебував чотири м≥с¤ц≥, вийшов ≥нвал≥дом.
«розум≥ло, вже не м≥г виконувати вс¤ку роботу, де потр≥бн≥ ф≥зична сила ≥ дв≥ руки. « л≥карн≥ мене завезли в ƒрезден ≥ влаштували на роботу на меблеву фабрику в цех, що виготовл¤в шафи дл¤ в≥йськових казарм. –оботу п≥д≥брали таку, ¤ку ¤ м≥г виконувати одною рукою, Ч була дл¤ здоровоњ людини не дуже складна, але дл¤ мене була т¤жкою. —початку ¤ н≥¤к не м≥г призвичањтись працювати л≥вою рукою. «а зм≥ну так стомлювавс¤, що ледве ввечер≥ добиравс¤ до своњх нар. “а поступово навчивс¤ користуватись ≥ правою рукою.
Ќа вс≥х роботах, де працював, доводилось зустр≥чати ≥ бачити вс¤ких н≥мц≥в. Ѕ≥льш≥сть ≥з них, особливо люди старшого в≥ку, були звичайними, добрими людьми. —тавились до нас непогано, розум≥ли, що ми не винн≥, в м≥ру своњх можливостей допомагали нам. ѕоган≥, нав≥ть жорсток≥ зустр≥чались серед молодшого покол≥нн¤ та охоронц≥в.
ћайстер цеху ставивс¤ до мене добре, сп≥вчував мен≥. ¬≥н порадив звернутись до юриста в управл≥нн≥ јрбайтефронт ≤вана —троцького. ÷ей юрист обслуговував саме остарбайтер≥в з ”крањни. ¬ивчивши вс≥ обставини, за ¤ких ¤ став ≥нвал≥дом, юрист сказав, що Ї можлив≥сть зв≥льнитись з полону, ≥ повернутис¤ додому, нав≥ть отримувати пенс≥ю. я вважавс¤ в≥йськовополоненим польськоњ арм≥њ Ч можливо, цей статус був ≥ншим, н≥ж статус в≥йськовополоненого рад¤нськоњ арм≥њ. „ерез де¤кий час ¤ був зв≥льнений ≥ отримав дозв≥л на поверненн¤ на батьк≥вщину. 10 травн¤ 1942 року був уже вдома, в своЇму р≥дному сел≥.
оли наше село зв≥льнила рад¤нська арм≥¤, ¤, певна р≥ч, не був призваний Ч через ≥нвал≥дн≥сть. ѕрацював у сел≥, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥. —початку до мене з боку влади не було н≥¤ких претенз≥й з приводу перебуванн¤ в н≥мецькому полон≥.
јле в серпн≥ 1948 року мене викликали в Ќ ¬ƒ. я бур засуджений на 8 рок≥в Ч ≥ мен≥ довелос¤ в≥дпрацювати 6 рок≥в у таборах ≥ровськоњ област≥. ƒодому повернувс¤ через 6 рок≥в. “епер ¤ отримав в —Ѕ” дов≥дку про те, що реаб≥л≥тований ≥ не скоњв у роки в≥йни злочину проти свого народу.
—≈ћ≈Ќё ћикола ‘едорович. с. ѕ'¤тигори, «долбун≥вського
району.
 |
 |
