“а пам'¤ть викликаЇ образи ≥ншоњ весни, коли над ≤квою чувс¤ плач, стог≥н, смертельний свист куль. “акою була весна в 1944 роц≥. ‘ронт п≥д≥йшов уже майже до нашого села Ќосовиц≥, що на ƒубенщин≥. ” кожн≥й хат≥ було по дес¤ть Ч п'¤тнадц¤ть н≥мецьких солдат≥в. —телили солому на дол≥вц≥ ≥ так спали.
–анком 4 березн¤ 1944 року польова жандармер≥¤ вз¤ла наше село в к≥льце, а пот≥м почала гнати людей за ≤кву. Ћюди кидались то в одну, то в ≥ншу сторону, дехто пробував через городи пробратись до болота, а там Ч в ≥нше село. јле скр≥зь сто¤ли н≥мц≥ ≥ повертали людей. ƒозволили запр¤гти коней у вози, вз¤ти з собою од¤г та харч≥ на дорогу. ƒехто ладнав сани, бо сн≥г ще не зовс≥м розстав. Ѕрали з собою хто що м≥г, до воз≥в прив'¤зували кор≥в. ¬се ≥нше Ч свин≥, птиц¤, домашнЇ майно Ч залишалось на подв≥р'њ, в хат≥. Ќ≥мц≥ ходили по хатах ≥ виган¤ли вс≥х, старих ≥ малих, щоб н≥хто не залишивс¤.
ћи вињхали з двору, на воз≥ лежали клунки з од¤гом. пост≥ллю, харчами. ƒо воза прив'¤зали корову. Ќа в≥з с≥ла вс¤ с≥м'¤: батько, мати, в≥с≥мдес¤тир≥чна баба ≥ четверо нас, д≥тей.
’то вињхав на сан¤х, то за р≥чкою њх н≥мц≥ пересадили на автомашини, бо саньми вже неможливо було њхати. ¬≥д'њхавши к≥лометр≥в з дес¤ть в≥д села, н≥мц≥ в≥д≥брали вс≥х кор≥в.
олону повели в напр¤мку Ѕрод≥в. ƒорога далека, люди стомлювались, тому одн≥ њхали на возах, ≥нш≥ йшли п≥шки, а пот≥м м≥н¤лись. ќбоз супроводжували солдати з польовою жандармер≥Їю, тому вт≥кти не було змоги.
Ќадвеч≥р н≥мц≥ зупинили обоз у невеличкому сел≥ оти, щоб повечер¤ти та в≥дпочити. ¬ одн≥й з хат хаз¤њ вп≥знали своњх родич≥в Ч двох старших ж≥нок, заховали њх Ч ≥ вони залишились. ѕ≥сл¤ вечер≥ нас повели дал≥.
ƒо станц≥њ Ѕроди обоз прибув серед ноч≥. Ќас вс≥х завантажили в товарн≥ вагони, а вози ≥ кон≥ залишились н≥мц¤м. ƒо ранку вс≥ вагони були заповнен≥.
¬ранц≥ поњзд рушив у напр¤мку Ћьвова, зупин¤вс¤ на кожн≥й станц≥њ. 8 березн¤ прибули в Ћюбл≥н. “ам провели к≥лька дн≥в, спочатку в одному, а пот≥м в ≥ншому табор≥. Ѕуло дуже холодно, багато д≥тей простудилось ≥ захвор≥ло.
17 березн¤ в к≥нц≥ дн¤ нас повели на зал≥зничну станц≥ю, де вже чекав поњзд ≥з вантажних вагон≥в. Ќа другий день були на станц≥њ –адом, а 21 березн¤ привезли в м≥сто ѕ≥рмазеЇ-Ќорд. ¬ранц≥ повели в таб≥р та розпод≥лили по бараках.
ѕройшли медичний огл¤д. ƒ≥тей, ¤ких визнали хворими, забирали в≥д батьк≥в ≥ в≥дправл¤ли в л≥карню. “уди потрапив також м≥й менший брат јнан≥й, ¤кому було 7 рок≥в.
¬ табор≥ були 6 дн≥в, а пот≥м знову Ч товарний поњзд, знову дорога Ч до м≥ста Ѕр≥мбург. “ам був великий розпод≥льчий таб≥р. Ќашу с≥м'ю 27 березн¤ на трактор≥ завезли в село Ѕрехт. Ѕургом≥стр розд≥лив нас: брата ќлексу в≥ддали в господарство ¤коњсь вдови пасти кор≥в, старшого брата ≤вана Ч ще до одного бауера, а ¤, батько, мати ≥ баба д≥стались третьому.
јле не довго ми в нього працювали. ¬же через дв≥ нед≥л≥ нас вс≥х знов завезли в Ѕр≥мбург, де пробули ще с≥мнадц¤ть дн≥в. ѕам'¤таю, що за цей час в табор≥ вмирали мал≥ д≥ти. ƒ≥тей силом≥ць забирали в≥д батьк≥в ≥ в≥дправл¤ли, ¤к нам казали, в л≥карню. Ѕ≥льших перед в≥дправкою з табору повернули назад, а малих, до двохЧтрьох рок≥в, н≥хто б≥льше не бачив. Ќе повернулась ≥ двор≥чна донька моЇњ т≥тки. ћоЇму д¤дьку ¤кось вдалос¤ приховати свого двор≥чного сина ¬асилька, коли н≥мецьк≥ пол≥цањ ходили пом≥ж людей. ѕощастило також заховати батькам п'¤тир≥чну д≥вчинку √алю, ¤ка пот≥м стала моЇю дружиною. ѓњ накрила клунками стара бабус¤. ¬ табор≥, коли забирали д≥тей, зчинивс¤ крик, зм≥шаний з плачу батьк≥в та д≥тей, грубоњ лайки пол≥цањв. ѕом≥стили нас у тому табор≥ в колишньому кор≥внику з цементною дол≥вкою, коритом та год≥вниц¤ми. ўоб можна було сид≥ти чи лежати, стелили, що хто мав. Ќапевно, через це д≥ти почали хвор≥ти в таких умовах.
√одували в т≥ дн≥ дуже погано. ¬ранц≥ ≥ на вечерю Ч кофе, на об≥д Ч трохи юшки з брукви, часом з картопл≥, малий кусень хл≥ба, ≥нколи Ч кусочок ≥кри з оселедц¤. оли-не-коли н≥мц≥ з с≥л приходили до огорож≥ ≥ передавали щось поњсти тим, хто в них працював.
Ќаприк≥нц≥ кв≥тн¤ нас повели в лазню. “ам же зробили дезинфекц≥ю од¤гу. ќп≥сл¤ порозвозили на попередн≥ м≥сц¤ прац≥. Ќаша с≥м'¤ знову потрапила в село Ѕрехт. Ќа цей раз розд≥лили по-≥ншому. я з батьком та бабою потрапив до бауера »оганна Ўранца, мати з братом јнан≥Їм Ч до ≥ншого бауера, а брати ≤ван та ќлекс≥й Ч до бауер≥в кожний окремо. “аким чином, наша с≥м'¤ була розпорошена по всьому селу. јле ми були рад≥, що хоч в одному сел≥ ≥ зможемо бачитись, зустр≥чатис¤.
—ел¤нин, де був ¤, вид≥лив нам маленьку ком≥рчину з невеличким коридорчиком, у ¤кому сто¤в об≥дн≥й столик. ” ком≥рчин≥ були двоповерхов≥ нари.
’аз¤йство було не дуже великим. ’аз¤њн був демоб≥л≥зованим ≥з сх≥днього фронту оф≥цером. Ќапевно, трохи розум≥в нашу мову, бо одного, разу п≥дслухав нашу з батьком розмову про нього ≥ взагал≥ про н≥мц≥в. ¬ той же день прињхав пол≥цай ≥ батька в≥длупцював, ще й пригрозив концтабором.
ѕрацювали ми там до осен≥, виконували вс¤ку роботу: ≥ в пол≥, ≥ б≥л¤ худоби, ≥ в л≥с≥, ≥ в саду. –обочий день починавс¤ рано, а зак≥нчувавс¤ п≥зно увечер≥, коли була нагодована худоба.
¬осени, коли п≥д≥йшов фронт, н≥мц≥ знову нас вивезли в м≥сто. ѕосилились нальоти ав≥ац≥њ. ¬≥д бомбардувань тут майже не залишилось уц≥л≥лих будинк≥в. Ќас поселили в тюрм≥. “римали б≥л¤ двох тижн≥в, а пот≥м повернули на попередн≥ м≥сц¤.
ћоЇю основною роботою, ¤к ≥ ран≥ше, було пасти кор≥в та догл¤дати за ними. ѕасучи кор≥в, ¤ щоденно спостер≥гав за ескадриль¤ми л≥так≥в, ¤к≥ лет≥ли бомбардувати н≥мецьк≥ м≥ста. Ќе раз бачив пов≥тр¤н≥ боњ м≥ж американськими та н≥мецькими л≥таками. ÷≥каво було спостер≥гати, ¤к на землю падають смужки фольги, ¤ку розсипали л≥таки, щоб робити перешкоди радарам. —кидали бомби ≥ на село. Ѕула поранена мо¤ мати: њй вибило осколком праве око, а в голову ≥ руку вбилось багато уламк≥в скла. ѕоранило також ≥ брата јнан≥¤. ѓх обох в≥двезли в л≥карню Ч вглиб Ќ≥меччини.
25 лютого 1945 року фронт упритул п≥д≥йшов до Ђнашогої села. ≥лька годин обстр≥лювала артилер≥¤, а л≥таки бомбардували н≥мецьк≥ позиц≥њ. —нар¤ди ≥ бомби вибухали то тут, то там. –аптом у ст≥ну, за ¤кою ми ховались, влучив снар¤д. оли ¤ от¤мивс¤, почув б≥ль, з голови текла кров. ¬ прим≥щенн¤, де ми сид≥ли, вб≥г н≥мецький солдат, щоб сховатис¤. Ќадвор≥ чулис¤ крики, рев≥нн¤ мотор≥в. ¬≥дчинились двер≥ Ч ≥ зайшов американський солдат. Ќ≥мець п≥дн¤в руки вгору ≥ вийшов на подв≥р'¤, де було вже з дес¤ток полонених. ѕобачивши мене, американський солдат вийшов ≥ прив≥в л≥кар¤. „ерез к≥лька хвилин у дом≥ бауера мен≥ вже робили перев'¤зку. Ћ≥кар запитав, зв≥дки ¤ ≥, дов≥давшись, що з ƒубенщини, заговорив по-польськи, сказав, що ƒубно знаЇ, бу в там. ¬≥н, певно, був з польськоњ с≥м'њ, ¤ка колись вињхала в јмерику.
„ерез к≥лька дн≥в американц≥ в≥дправили нас через Ћюксембург до ‘ранц≥њ. 23 березн¤ нас пасажирським поњздом завезли в в≥йськовий таб≥р у м≥ст≥ Ѕурбон. “ут ми жили три м≥с¤ц≥. ¬с≥х чолов≥к≥в призовного в≥ку од¤гли в американську в≥йськову форму, розпод≥лили на п≥дрозд≥ли за в≥йськовим зразком ≥ проводили в≥йськове навчанн¤. “их, хто пройшов курс п≥дготовки, направл¤ли охоронц¤ми в табори дл¤ н≥мецьких в≥йськовополонених. ÷е один з непередбачуваних поворот≥в дол≥: нев≥льник став паном, а пан Ч нев≥льником.
—кр≥зь, ¤к в американських таборах, так ≥ п≥д час перењзд≥в, нас дуже добре годували. “≥, що працювали не на сел≥, а жили в таборах та голодували, нарешт≥, змогли втамувати св≥й голод, п≥дкр≥пити здоров'¤.
¬ червн≥ нас поњздом перевезли в рад¤нську зону окупац≥њ, в м≥сто –≥за. “ут був великий таб≥р, сюди щоденно прибувало багато остарбайтер≥в, в≥йськовополонених. ћи пробули чотири дн≥. ”вечер≥ вивели з табору на велику площу ≥ тримали ц≥лу н≥ч. –ано вс≥х вишикували ≥ повели в другий таб≥р, к≥лометр≥в за чотири-п'¤ть. “ам також просто¤ли ц≥лу добу, поки нас сортували по област¤х, за м≥сцем проживанн¤. 22 червн¤ повели на зал≥зничну станц≥ю ≥ наказали с≥дати в товарн≥ вагони. ¬ них сид≥ли до вечора наступного дн¤. ¬ цьому поњзд≥ њхали два тижн≥, з довгими сто¤нками на р≥зних станц≥¤х. 8 липн¤ прибули в м≥сто ќппельн. ѕовели в таб≥р дл¤ репатр≥ант≥в, у ¤кому ми знаходились до початку вересн¤. “ретього вересн¤ нас, врешт≥-решт, товарним поњздом в≥дправили на батьк≥вщину.
—кр≥зь у рад¤нськ≥й зон≥ окупац≥њ годували нас значно г≥рше, н≥ж в американських таборах. ѕодекуди ж годували майже так, ¤к у н≥мецьких таборах. —каж≥мо, коли поњзд зупин¤вс¤ на станц≥¤х, ми сп≥шили з вагон≥в шукати щось поњсти. ’одили добувати картоплю на пол≥, в складах, розкладали вогнища ≥ варили њњ.
ѕривезли у Ћьв≥в ≥ пом≥стили в таб≥р. „ерез дек≥лька дн≥в люди стали роз'њзджатись, хто на чому зум≥в. Ќас н≥хто не затримував, не звертав уваги. ¬ноч≥ ми з батьком та бабою п≥шли на товарну станц≥ю, в≥дшукали поњзд, що мав ≥ти в напр¤мку ƒубна ≥ зал≥зли в вагон, завантажений вуг≥лл¤м. ¬агон був високий, ≥ ми ледве вт¤гли на нього нашу бабу. ÷им поњздом ≥ прињхали до ƒубна, а зв≥дти п≥шки 9 вересн¤ д≥йшли до нашого дому. ћати з меншим братом уже була вдома.
Ќа зак≥нченн¤ хочу розпов≥сти про те, чого не торкавс¤ в спогадах. ўе в школ≥ дуже любив малювати. ≤ там, у Ќ≥меччин≥, ц¤ любов до малюванн¤ мене не залишала, незважаючи на т¤жк≥ умови, в ¤ких ми перебували. “≥льки от зам≥сть фарб мав ¤ лише ол≥вц¤. ¬≥д'њжджаючи з дому, вз¤в ≥з собою зошит ≥ ол≥вець ≥ в дороз≥ записував не т≥льки назви м≥ст та табор≥в, але й числа, коли њх проњздили. ≤ в Ќ≥меччин≥, ¤к т≥льки щастило добути ¤кийсь клаптик паперу (коли зошит зак≥нчивс¤), ¤ його увечер≥, п≥сл¤ нелегкого дн¤, заповнював ¤кимсь малюнком. ≤ ще Ч складав в≥рш≥. ѕисав ≥ малював у в≥льний час п≥сл¤ роботи, на пасовищ≥ коло кор≥в, у дороз≥ в вагонах, у таборах. ≤ бер≥г т≥ клаптики, скр≥зь возив ≥з собою.
ћинуло багато рок≥в, збереглос¤ з того небагато Ч два малюнки дом≥в бауера, к≥лька в≥рш≥в. ÷≥ малюнки, простеньк≥ дит¤ч≥ в≥рш≥, мабуть, допомагали мен≥ в т≥ т¤жк≥ дн≥, в≥двол≥каючи на де¤кий час в≥д сувороњ д≥йсност≥.
ѕовернувс¤ ¤ в р≥дне село в 16 рок≥в. Ѕули мр≥њ про навчанн¤, щоб малювати справжн≥ картини, писати в≥рш≥. “а незабаром не з≥ своЇњ вол≥ став учнем ‘«Ќ, а пот≥м були ƒонбас, служба в арм≥њ. ѕ≥сл¤ арм≥њ Ч веч≥рн¤ школа, нарешт≥ Ч с≥м'¤. «аочно здобув вищу осв≥ту, став буд≥вельником.
“епер ¤ пенс≥онер, а картини ≥ в≥рш≥ залишились там, далеко в юнацьких мр≥¤х. ј свою розпов≥дь хочу зак≥нчити в≥ршем ¤кий ¤ написав у Ќ≥меччин≥:
- ” невол≥ час ¤ трачу
ўодень, щогодини;
„и побачу ще край р≥дний,
—вою ”крањну?
ќй коли ж то ¤ до нењ
Ќазад повернус¤?
ўоб прийшла така хвилина
Ч —льозами молюс¤.
ўоб побачити край р≥дний,
—вою р≥дну хату,
“ам, де нас добру навчили
–≥дн≥ батько й мати.
ƒе весною тих≥ води
–озливаЇ р≥чка
Ч Ќа пол¤, луки зелен≥
≤ква невеличка.
ƒе густ≥ л≥си темн≥ють,
ƒе райдуга с¤Ї,
¬≥тер з житом розмовл¤Ї,
ƒ≥твора гул¤Ї.
“ут ¤ бачу чуж≥ села,
“ечуть чуж≥ р≥ки,
” чужинц¤ поселили
Ч ’оч би не нав≥ки.
“о корови пасти мушу,
“о дрова рубати,
“о йду з плугом ¤ чужую
Ќивоньку орати.
ожний день ¤кась робота
Ќа мене чекаЇ,
ј чи дужий ¤, чи хворий
Ч Ќ≥хто не спитаЇ.
ѕ–ќ ќѕ„” ћикола ѕавлович. м. ƒубно, вул. ‘абрична,
24.
 |
 |
